БАНКРУТСТВО — встановлена господарським судом нездатність боржника сплатити за своїми зобов’язаннями перед кредиторами не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. В умовах нестабільної ринкової економіки кожне підприємство може стати банкрутом з причин дії зовнішніх чинників, впливати на які воно не має можливості, а також стати жертвою «стороннього» Б. (загальна економічна ситуація в країні, інфляція, взаємні неплатежі, цінові чинники, зміни у податковій системі, зростання банківських відсоткових ставок та ін.). Спричинення Б. внутрішніми чинниками (неконкурентоспроможність продукції, помилки керівництва, низький рівень кваліфікаційного кадрового потенціалу, неефективна фінансова та інвестиційна політика тощо) відбувається в стабільних умовах господарювання. У вітчизняній фармацевтичної промисловості, крім зазначених чинників, діють ще й специфічні: залежність від зовнішніх джерел постачання субстанцій, що значно знижує конкурентні позиції підприємств — виробників ЛП; відсутність національної системи забезпечення гарантії якості виробництва та контролю якості ЛП; висока соціальна значущість продукції; особлива привабливість вітчизняного ринку ліків для зарубіжних фірм і гостра внаслідок цього конкурентна боротьба, що розгорнулася на вітчизняному фармацевтичному ринку. Симптоми наближення Б. можна поділити на 2 групи: до першої належать симптоми, які констатують хронічну заборгованість підприємства, що в подальшому призводить до повної нездатності задовольняти вимоги кредиторів; до другої — симптоми, які характеризують зниження попиту на продукцію, рівня рентабельності, зменшення прибутку, збільшення кредиторської заборгованості тощо (передбанкрутний або кризовий стан). У процесі оцінки економічного стану ФП слід враховувати три стадії його погіршення: 1) приховану стадію Б., яка характеризується зовнішньо непомітними погіршенням економічного стану; обсяг продажу препаратів при цьому не зменшується, працівників не звільняють, авторитет підприємства зовні зберігається; погіршення стану усвідомлює лише невелика група фахівців; 2) фінансову нестійкість, яка виражається у порушенні грошових потоків, хронічній нестачі оборотних коштів; 3) наявне Б., для якого є характерним неспроможність підприємства сплачувати власні борги. Реальним виходом з цієї ситуації є санація або порушення процедури Б. В Україні сьогодні тільки почав формуватися цивілізований процес Б., який передбачає систему контролю, діагностики та, по можливості, захисту підприємств від повного фінансового краху та їх підтримку. Суб’єктами Б. згідно з законом є юридичні (суб’єкти підприємницької діяльності, підприємства, які є об’єктами права державної власності) та фізичні особи. Ініціатором порушення справи про Б. може бути кредитор і боржник. Процедура порушення справи супроводжується публікацією рішення, реєстрацією його у торговому реєстрі й занесенням до земельного кадастру. До судових процедур Б. можна віднести: розпорядження майном боржника; мирову угоду; санацію з поновленням платоспроможності боржника; ліквідацію банкрута.
Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства. — Х., 2003; Бойчик І.Б., Харів М.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємств. — К., 2002; Посилкіна О.В., Толочко В.М. Фінансова діяльність хіміко-фармацевтичних підприємств. — Х., 2001; James C. van Horne. Finantial Markets Rates and Flows. — Englewood Cliffs. N.J.: Prentice Hall, 1994.