БАРВНИКИ — кольорові допоміжні речовини, що мають дрібнодисперсний стан і здатні рівномірно розподілятися по всій поверхні ліків, однорідно їх забарвлюючи. При додаванні до фармацевтичної системи відповідних коригентів кольору вирішуються такі завдання: запобігання ймовірних помилок при застосуванні подібних, але різних за фармакотерапевтичною направленістю дії ліків, які виготовлені в однакових лікарських формах; маскування неприємного кольору деяких ЛП; захист світлочутливих АФІ від шкідливого руйнування дії світла, що в свою чергу сприяє збільшенню терміну придатності ЛП. Найбільш часто Б. додаються до ЛП для внутрішнього застосування (сиропи, мікстури, желатинові капсули, драже, таблетки), а з метою застережувального забарвлення — до ЛП з отруйними й сильнодіючими речовинами, а також до дезінфекційних розчинів. До коригентів кольору висуваються такі вимоги: вони повинні бути нешкідливими у застосованих дозах, біологічно неактивними, у т.ч. неканцерогенними, не взаємодіяти і не змінювати біологічну доступність діючих речовин, не мати неприємного смаку і запаху, розчинятися або рівномірно розподілятися у дисперсійному середовищі, витримувати стерилізацію до 120 °С, володіти високою світловитривалістю і фарбувальною здатністю.
Б., що застосовуються для забарвлення фармацевтичних препаратів, можна розділити на три групи: мінеральні, природні й синтетичні. До мінеральних барвників (пігментів) належать карбонат кальцію, двоокис титану, гідроксид заліза, оксид заліза, вугілля медичне, алюміній, срібло, які використовуються у вигляді тонкодиспергованих порошків у складі захисних покриттів (цукрових і плівкових) ЛП із твердим дисперсійним середовищем, а також для надання забарвлення й непрозорості твердим і м’яким желатиновим капсулам. Природні барвники одержують із різних частин ЛРС. Їх колір зумовлений наявністю в їх складі антоціанів, каротиноїдів, флавоноїдів, хлорофілів та інших сполук. Основними недоліками барвників природного походження є слабка стійкість до світла, окисників, відновників, до зміни рН середовища, температурних впливів; їх склад може змінюватись залежно від кліматичних умов, місця зростання рослин і часу збору; вони менш стабільні за всіма показниками порівняно з тими, що містяться в рослинах. Це можна пояснити тим, що в процесі виділення Б., як правило, руйнуються їх комплекси з білками, вуглеводами, мукополісахаридами й іншими природними ВМС. Найбільш перспективними з цієї групи Б. є каротиноїди й хлорофіли. Промисловістю виробляються як жиророзчинні, так і водорозчинні каротиноїди. Використовуються вони для забарвлення у жовтий, оранжевий, темно-червоний кольори таблеток із цукровим покриттям і м’яких желатинових капсул. Більш широко у фармацевтичній практиці використовуються синтетичні Б. (азобарвники, трифенілметанові, індигоїдні, ксантенові, хінолінові). Важливою характеристикою синтетичних Б є їх фарбувальна здатність, а також стійкість до світла, окисників, відновників, зміни рН. В останні роки створені кольорові речовини нового типу, в яких хромофори хімічно зв’язані з різними мінеральними й органічними полімерними сполуками. Прикладами таких Б. є руберозум, церульозум і флаварозум, дозволені до застосування у фармацевтичному виробництві. Загальний перелік допоміжних речовин та барвників, які дозволені для застосування у виробництві ЛП, затверджений наказом МОЗ України від 19 червня 2007 р. № 339.
Наказ МОЗ України від 16.03.1993 р. № 44 «Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп лікарських засобів та виробів медичного призначення»; Наказ МОЗ України від 19.06.2007 р. № 339 Про затвердження Переліків назв допоміжних речовин та барвників, що входять до складу лікарського засобу. http: www.moz.gov.ua; Півненко Г.П., Перцев І.М., Соболєва В.О. До технології виготовлення порошків з барвними та забарвленими речовинами // Фармац. журн. — 1966. — № 6; Технология лекарственных форм. В 2 т. Т. 1 / Под ред. Т.С. Кондратьевой. — М., 1991; Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків / І.М. Перцев, О.Х. Пімінов, М.М. Слободянюк та ін. — Вінниця, 2007.