БЕЗУГЛИЙ Василь Данилович (07.04.1922, с. Заруддя Полтавської обл. — 25.07.2001, Харків) — учений фізико-хімік, заслужений діяч науки і техніки України (1991). Нагороджений Великою золотою медаллю ВДНГ.
Закінчив Харківський державний університет (1946).
Працював: молодший, старший науковий співробітник (1946–1950) Харківського науково-дослідного фармацевтичного інституту (нині ДП «ДНЦЛЗ»); технолог цеху, начальник ЦЗЛ (1950–1958) Харківського заводу зубопротезних матеріалів; асистент, доцент, професор (1952–1969) кафедри фізичної та органічної хімії Харківського державного університету; завідувач науково-дослідної лабораторії пластмасових сцинтиляторів (1958–1969) Науково-дослідного інституту монокристалів; завідувач кафедри (1969–1975) Українського заочного політехнічного інституту; завідувач кафедри (1975–1981) аналітичної та фізичної хімії НФаУ; завідувач кафедри пластмас, професор Української інженерно-педагогічної академії, науковий керівник лабораторії електрохімії полімерів (спільно з Інститутом електрохімії РАН) (1981–2001). Кандидат хімічних наук (1957), доктор хімічних наук (1966), професор (1967).
Наукові напрямки: полярографія органічних сполук і пластмас; електрохімія полімерів і полупродуктів їх синтезу; фізико-хімія та аналітична хімія ВМС. Дослідження в галузі полярографії органічних сполук, зокрема лікарських речовин і пластмас, зробили вагомий внесок у теорію полярографії. Започаткував напрямок аналітичної електрохімії полімерів; уперше в нашій країні розробив технологію виробництва сцинтиляційних пластмас для індикації радіоактивного випромінювання, а також технологічні електрохімічні методи аналізу полімерів; запропонував адсорбційний метод виділення кофеїну та теоброміну із рослинної сировини; розробив електрохімічний спосіб одержання саліцилового альдегіду для фармацевтичної промисловості; інгалятор для лікування й профілактики простудних захворювань; еластичну масу для виготовлення відбитків для медичних цілей; моделюючі склади, пломбірувальні матеріали на основі полімерів і самотвердіючі пластмаси для стоматології (Карбодент, Епакрил, АСТ) та організував їх виробництво із застосуванням оксредсистем для ініціювання полімеризації.
Науково-практичні здобутки: автор понад 600 наукових праць, у т.ч. — 34 авторських свідоцтва, 13 монографій та брошур, підручник «Фізична та колоїдна хімія». Підготував 2 докторів та 41 кандидата наук.
Основні праці: Применение полярографического метода для исследования лекарственных препаратов в химико-фармацевтической промышленности (канд. дис.). — Х., 1957; Исследования в области полярографии органических соединений, применяемых в синтезе и производстве полимерных материалов (докт. дис.). — М., 1966; Полярография в органической химии. — Л., 1975 (співавт.); Физическая и коллоидная химия (учебник). — К., 1983 (співавт.); Титриметрические методы анализа неводных растворов. — М., 1986 (співавт.); Полярография в химии и технологии полимеров. — М., 1989; Электрохимия полимеров. — Х., 1990 (співавт.).
Історія фармації України / Р.В. Богатирьова, Ю.П. Спіженко, В.П. Черних та ін. — Х., 1999; Українська фармацевтична академія / В.П. Черних, І.А. Зупанець, З.М. Мнушко та ін. — Х., 1996.