БЕРИЛІЙ, Ве (Beryllium < грец. beryllоs) — метал сріблясто-сірого кольору, Tпл 1284 °С, крихкий. На повітрі повільно окиснюється і вкривається тонким захисним шаром ВеО. Розчиняється в хлоридній та сульфатній кислотах, у нітратній — при нагріванні, реагує з лугами. При високій температурі утворює сполуки: з оксигеном ВеО, нітрогеном Be3N2, карбоном Be2C, хлором BeCl2. Сировиною для одержання Б. є мінерал берил Be3Al2(Si6O18), який після відповідної обробки переводять у Б. хлорид або фторид. Для одержання металічного Б. його хлорид у суміші з NaCl піддають електролізу при Т 350 °С. Із фториду металічний Б. одержують металотермічним методом за допомогою магнію. Оксид ВеО та гідроксид Ве(ОН)2 — амфотерні сполуки. У кислих водних розчинах катіони Ве2+ знаходяться у вигляді аквакомплексів [Be(OH2)4]2+; у лужних — у вигляді гідроксокомплексів [Be(OH)4]2–. Солі Б. добрерозчинні у воді. Розчини солей мають кислу реакцію внаслідок гідролізу за катіоном.
Вміст Б. у живих організмах становить ≈10–7%, тобто він є домішковим ультрамікроелементом. Сполуки Б. токсичні й викликають деякі захворювання (берилієвий рахіт, бериліоз тощо). Особливо токсичні леткі сполуки Б. Негативний вплив катіонів Ве2+ на фізіологічні процеси пояснюється його здатністю утворювати міцні зв’язки з біолігандами та значною розчинністю фосфатів Б.
Літ: БМЭ. — М., 1974. — Т. 3; Химическая энциклопедия. — М., 1988. — Т. 1.