БІЛОВОЛ Олександр Миколайович (11.01.1962, с. Мурафа Харківської обл.) — учений у галузі медичних наук, педагог, державний та громадський діяч, народний депутат України чотирьох скликань, доктор медичних наук (1999), професор (2001), заслужений лікар України (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2004), академік НАМН України (2012), професор кафедри внутрішньої медицини № 1 та клінічної фармакології Харківського національного медичного університету.
Закінчив: з відзнакою Харківський медичний інститут (1985); Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого (1996); Українську фармацевтичну академію (1999).
Працював: в системі охорони здоров’я (1985–1997), Голова правління Державної акціонерної компанії «Ліки України» (1997–2000), народний депутат України ІІІ, ІV, VII та VIII скликань (член Комітету ВР України з питань охорони здоров’я), член постійної делегації ВР України в Парламентській Асамблеї Ради Європи (Страсбург) (2000–2002), перший заступник міністра охорони здоров’я України (2007–2008), перший заступник міністра охорони здоров’я — Головний державний санітарний лікар України (2009–2010).
Напрями наукових досліджень: розробка принципів діагностики, профілактики та лікування кардіоваскулярних хвороб, внутрішніх хвороб на засадах доказової медицини. Автор понад 165 наукових праць, серед них 2 монографії, 7 підручників та посібників, 3 довідники, 3 патенти. Під його керівництвом виконано та захищено 7 дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук та 8 дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук.
Науково-практичні здобутки: розвинув положення про вплив нейрогуморальних механізмів на структурно-функціональну перебудову та клінічні особливості перебігу серцево-судинних захворювань, становлення гіпертрофії міокарда, значення ремоделювання міокарду для порушення систолічної та діастолічної функції міокарда і розвитку хронічної серцевої недостатності. Ним розроблена концепція патогенетичної цілеспрямованості використання в кардіології сучасних груп лікувальних засобів, необхідною складовою яких є кардіопротекція, яка ґрунтується на відновленні структурно-функціональних властивостей міокарда. Під його керівництвом розроблена Концепція розвитку медичної освіти України (2007), відновлені лікарські спеціальності інтернатури: неонатологія, дитяча анестезіологія та оториноларингологія, дерматовенерологія та спортивна медицина, запроваджена в Україні підготовка медичних сестер за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр». За його ініціативою з метою підняття престижності професії медичної сестри та розвитку ступеневої сестринської освіти МОЗ України у закладах охорони здоров’я введено посаду заступника головного лікаря з медсестринства, яку мають право обіймати медичні сестри з базовою вищою освітою в галузі знань «Медицина», за спеціальністю «Сестринська справа».
Громадська діяльність: голова наглядових рад Харківського національного медичного університету (ХНМУ) та НФаУ; голова спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 ім. Л.Т. Малої по захисту докторських та кандидатських дисертацій при ХНМУ; член редколегій фахових журналів: «Медицина сьогодні і завтра», «Експериментальна і клінічна медицина», «Врачебная практика», «Український терапевтичний журнал». Член Колегії МОЗ України, член президії Вченої медичної ради МОЗ України, член Комітету з присудження премії КМУ за особливі досягнення молоді у розбудові держави, член Міжвідомчої комісії з впровадження Болонського процесу; член Експертної ради з формування, внесення змін та доповнень до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення. Працюючи народним депутатом ВР України, був розробником багатьох законопроектів соціального спрямування. За час перебування на посаді першого заступника Міністра охорони здоров’я — Головного державного санітарного лікаря України було втілено в життя Концепцію розвитку та переоснащення установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України на 2010–2012 роки, Закон України «Про затвердження «Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009–2015 роки», розроблена та прийнята постанова КМУ «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби України».
Нагороджений орденами «За заслуги III ступеня» (2002), «За заслуги II ступеня» (2007), «Святого князя Володимира II ступеня» (2007); Почесними грамотами КМУ (2004), ВР (2005) та МОЗ України (2007).
Основні праці: Історія фармації України. — Х., 1999 (співавт.); Лекарственные препараты Украины: Справочник в 3 т. — Х., 1999–2000 (співавт.); Фармакотерапія внутрішніх захворювань та їх невідкладних станів: Навчальний посібник. — Х., 2001 (співавт.); Медикаментозное лечение внутренних болезней и их неотложных состояний: Навчальний посібник. — Х., 2003 (співавт.); Клінічна фармакологія: Підручник в 2 т. — К., 2005 (співавт.); Спосіб лікування артеріальної гіпертонії. Патент на корисну модель № 28246. Зареєстровано в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 26.11.2007 р. (співавт.); Ожиріння в практиці кардіолога та ендокринолога: Монографія. — Тернопіль, 2009 (співавт.).
Зайченко О.Є., Латогуз С.І., Шайтуро О.В. Біловол Олександр Миколайович // Історія кафедри внутрішніх хвороб, спортивної медицини та лікувальної фізкультури Харківського державного медичного університету. — Х., 2003; Скрипка С.М., Біловол Олександр Миколайович // ЕСУ. — К., 2003; Циганенко А.Я. Біловол Олександр Миколайович // Вчені Харківського державного медичного університету. — Х., 2003.