БІОГЕННІ СТИМУЛЯТОРИ (грец. bios — життя + gennao — народжую, створюю, роблю; син.: продукти консервації тканин, стимулятори біологічного походження, біостимулятори) — БАР, що утворюються в ізольованих тваринних і рослинних тканинах у процесі їхнього пристосування до несприятливих умов. Здатні при введенні їх в організм виявляти стимулювальний ефект і прискорювати процеси регенерації. Б.с. також утворюються в живому організмі в період його адаптації до несприятливих умов: при опроміненні, травмах, запальних процесах. Засновником учення про Б.с. як активатори захисних і регенераторних функцій організму є видатний радянський офтальмолог академік В.П. Філатов.
Хімічна природа Б.с. недостатньо вивчена. Вони легко переходять із тканин у водну витяжку. Найвищу активність має кислотна фракція тканинних витяжок: за прискоренням регенерації епітелію ока жаби її ефект відповідає ефекту нерозведеної витяжки. У кислотній фракції ідентифіковані дикарбонові та трикарбонові кислоти й оксикислоти, неграничні ароматичні та фенолкислоти, гумінові кислоти з поліфенольними угрупованнями. Головна роль належить, найімовірніше, дикарбоновим кислотам, оскільки найбільш ефективними є ті витяжки, у складі яких превалює яблучна, лимонна, бурштинова та винна кислоти. З азотовмісних речовин як Б.с. найактивніші аргінін та аміак, що сприяють переносу фосфору на аденілову систему. Ефективність тканинних витяжок визначають також і мікроелементи, що в них містяться. Tаким чином, Б.с. — складний комплекс речовин. Якісний і кількісний склад Б.с. у тканинних витяжках непостійний і частково залежить від властивостей самої тканини: в екстракті алое переважають бурштинова, ізолимонна, яблучна та винна кислоти; в екстракті з бичачої шкіри — бурштинова, молочна і щавлева; в екстрактах з лиманного осаду і торфу — гумінові кислоти. До препаратів, що містять Б.с., належать екстракт, лінімент і сік алое, пелоїдин, ФІБС, торфот, полібіолін, склоподібне тіло, екстракт плаценти тощо.
Механізм впливу Б.с. на організм полягає в зміні активності низки ферментів. При цьому в одних органах підсилюється оксидантна ланка ланцюга клітинного дихання, а в інших — антиоксидантна. Вважається, що активування відбувається завдяки приєднанню Б.с. до білкової частини ферменту. Зміна активності ферментів призводить до ендокринної перебудови: підвищується утворення гормонів гіпофіза, які зумовлюють посилення інкреторної функції насінників, надниркової, щитовидної та підшлункової залоз. В результаті підвищується інтенсивність включення амінокислот, фосфору і заліза в еритроцити, білки плазми крові і тканини внутрішніх і кровотворних органів, прискорюється відновлення сірковмісних мукополісахаридів. Зміна інтенсивності обмінних процесів пояснює, чому Б.с. підсилюють дію одних ЛП (пеніциліну, адреналіну, інсуліну тощо) і послаблюють ефекти інших (кофеїну, стрихніну, строфантину, фенаміну тощо).
Б.с. призначають з метою посилення адаптивних і захисних реакцій організму. Найширше Б.с. застосовують в офтальмології — при блефаритах, захворюваннях рогівки і сітківки, невритах і атрофії зорового нерва, прогресуючій короткозорості тощо. У хірургії Б.с. використовують для посилення регенераторних процесів при травмах кістяка, ранах і виразках, що тривалий час не гояться, для прискорення розсмоктування; у дерматології — при променевих ураженнях шкіри, екземі, тяжких нейродермітах. Б.с. чинять сприятливу дію при підгострих та хронічних запальних процесах жіночої статевої сфери. В усіх випадках Б.с. застосовують у комплексі зі специфічними методами лікування.
БМЭ — Т. 3. — М., 1976; Машковский М.Д. Лікарські засоби. Т. 1. — М., 2000.