БІОЛОГІЯ (грец. bios — життя + logos — слово) — сукупність наук про живу природу. Предмет вивчення Б. — усі прояви життя: будова і функції живих істот та їх природних угруповань, поширення, походження і розвиток, зв’язки один з одним і з неживою природою. Завдання Б. полягають у вивченні всіх біологічних закономірностей, розкритті сутності життя та його проявів з метою пізнання і керування ними. Основні методи Б.: спостереження, що дозволяє описати біологічні явища; порівняння, що дає можливість знайти закономірності, загальні для різних явищ (напр. для особин одного виду, різних видів або для всіх живих істот); експеримент, або дослід, у ході якого дослідник штучно створює ситуацію, що допомагає виявити більш глибокі властивості біологічних об’єктів; історичний метод, що дозволяє на підставі даних про сучасний органічний світ і його минуле пізнавати процеси розвитку живої природи. Б. тісно пов’язана з багатьма науками і практичною діяльністю людини. Для опису і дослідження біологічних процесів Б. залучає хімію, фізику, математику, багато технічних наук і науки про Землю — геологію, географію, геохімію. Так виникають біологічні дисципліни, суміжні з іншими науками, — біохімія, біофізика та ін. Система біологічних наук надзвичайно багатопланова, що зумовлено різноманітністю проявів життя, форм, методів і цілей дослідження живих об’єктів, вивченням живого на різних рівнях його організації. У Б. слід виділити дисципліни, пов’язані з використанням певних методів дослідження, напр. біохімію, біофізику та ін. Біохімічні та біофізичні напрямки досліджень найчастіше тісно переплітаються як між собою (у радіаційній біохімії), так і з іншими біологічними дисциплінами (в радіобіології). Важливе значення має біометрія, в основі якої лежать математична обробка біологічних даних з метою розкриття залежностей, що виявляють при описі одиничних явищ і процесів, планування експерименту та ін. У зв’язку з вивченням живого на різних рівнях його організації виділяють: молекулярну Б., яка досліджує життєві прояви на субклітинному, молекулярному рівні; цитологію і гістологію, що вивчають клітини і тканини живих організмів; популяційно-видову Б. (систематика, біогеографія, популяційний напрямок у генетиці та екології), пов’язану з вивченням популяцій як складових частин будь-якого виду організмів; біогеоценологію, яка вивчає вищі структурні рівні організації життя на Землі, аж до біосфери в цілому. Теоретичні дослідження забезпечують успішний розвиток прикладних дисциплін — промислової мікробіології і технічної біохімії, захисту рослин, рослинництва і тваринництва, охорони природи; дисциплін медико-біологічного комплексу — паразитології, імунології тощо. Із практично важливих дисциплін швидко розвиваються біоніка, космічна біологія, астробіологія або екзобіологія (дослідження життя на Землі). Вивченням людини як продукту та об’єкта біологічної еволюції займаються біологічні дисципліни — антропологія, генетика і екологія людини, медична генетика, психологія, тісно пов’язані з соціальними науками. Найважливіший практичний аспект Б. — використання її досягнень у медицині. Успіхи і відкриття Б. визначили сучасний рівень медичної науки. Подальший прогрес медицини також базується на розвитку Б. Уявлення про макро- і мікроскопічну будову людського тіла, функції його органів і клітин ґрунтуються головним чином на біологічних дослідженнях. Анатомію, гістологію і фізіологію людини, що є фундаментом медичних дисциплін — патологічної анатомії, патологічної фізіології тощо — вивчають як медики, так і біологи. Вчення про причини і поширення інфекційних хвороб та принципи боротьби з ними базується на мікробіологічних і вірусологічних дослідженнях. Уявлення про механізми імунітету, що лежать в основі опірності організму до інфекцій, також ґрунтуються на біологічних дослідженнях. Вивчено хімічну структуру антитіл, досліджуються механізми їх синтезу. Особливого значення для медицини набуває дослідження тканинної несумісності — головної перешкоди для пересадження органів і тканин. Подолання тканинної несумісності стане можливим із розкриттям механізмів імунітету, що може бути здійснено лише за умови широкого біологічного підходу до проблеми. Справжня революція в лікуванні інфекційних захворювань, що були в минулому основною причиною смертності, пов’язана з відкриттям антибіотиків. Використання в медицині речовин, які виділяються мікроорганізмами для боротьби один з одним, — найвагоміша заслуга Б. Масове виробництво дешевих антибіотиків стало можливим лише після виведення високопродуктивних штамів продуцентів антибіотиків за допомогою методів сучасної генетики.
БМЭ. — М., 1983. — Т. 3; Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987.