ХІМІЯ ПРИРОДНИХ СПОЛУК — наука, яка вивчає хімічну структуру речовин рослинного і тваринного походження, шляхи їх біосинтезу, біологічну дію на живі організми та їх окремі біохімічні процеси.
Перші успіхи у виділенні й очищенні природних сполук були досягнуті К. Шеєле (1769–1785). У 30-х роках ХІХ ст. у працях Ю. Лібіха було встановлено, що до складу харчових продуктів входять білки, жири та вуглеводи. Великий внесок у дослідження природних сполук зробили на початку XX ст. М. Бертло, Л. Пастер, Е. Фішер, О.М. Бутлеров, О.Я. Данилевський, М.В. Ненцький, І.І. Лунін, В.С. Гулевич. У середині XX ст. внаслідок розробки нових методів виділення, очищення й аналізу структури складних речовин (хроматографія, електрофорез, спектроскопія, рентгеноструктурний аналіз) почався бурхливий розвиток різних напрямків у дослідженні Х.п.с. Завдяки працям Р. Робінсона, О.П. Орєхова, С.Ю. Юнусова, А.С. Садикова установлено будову та синтезовано ряд алкалоїдів, розроблено методи напівсинтезу серцевих глікозидів (В.Т. Чорнобай, І.Х. Макаревич, М.Ф. Комісаренко); досліджено залежність біологічної активності від будови α- і γ-піронів, кардіостероїдів, фенолокислот та інших сполук (О.П. Прокопенко, Я.І. Хаджай, Г.В. Оболєнцева, В.І. Литвиненко, М.Ф. Комісаренко, П.І. Безрук). Значні успіхи досягнуті в галузі вивчення будови і механізму дії ферментів, антибіотиків (А. Флемінг, Х. Флорі, Е.Чейн, З. Ваксман, М.М. Шемякін), вітамінів (Р. Вудворд, 1970).
Х.п.с. має безпосередній зв’язок з фармакогнозією, аналітичною, органічною, фармацевтичною та токсикологічною хімією, нутриціологією. Кафедри Х.п.с. існують у Московському та Санкт-Петербурзькому університетах (Росія), Національному університеті ім. Мірзо Улугбека (Ташкент, Узбекистан), НФаУ (Харків, Україна).
Основними завданнями, які вирішує Х.п.с., є: а) виділення в індивідуальному стані сполук та їх вивчення за допомогою фізичних, фізико-хімічних та хімічних методів; б) встановлення просторової будови на основі методів органічної, фізичної хімії із застосуванням мас-спектроскопії, різних видів оптичної спектроскопії (ІЧ-, УФ-, лазерної), рентгеноструктурного аналізу, ЯМР, електронного парамагнітного резонансу, дисперсії оптичного обертання, методів швидкої кінетики; в) синтез і хімічна модифікація сполук, що вивчаються, включаючи синтез аналогів і похідних з метою підтвердження структури та встановлення зв’язку будови з їх біологічними функціями; г) отримання субстанцій з метою виготовлення ЛП; д) біологічне тестування отриманих сполук in vitro та in vivo.
Георгиевский В.П., Комиссаренко Н.Ф., Дмитрук С.Е. Биологически активные вещества лекарственных растений. — Новосибирск, 1990; Кочетков Н.К., Торгов И.В., Ботвинник М.М. Химия природных соединений. — М., 1961; Ластухін Ю.О. Хімія природних органічних сполук. — Львів, 2005.