БІСМУТ (Ві — Bismuthum < нім. Wismut) — метал сріблясто-білого кольору, крихкий, Tпл =271,3 °С. На вологому повітрі Б. вкривається тонким шаром оксиду. При нагріванні до 1000 °С Б. згоряє з утворенням Ві2О3. Одержують Б. із концентрату піро- або гідрометалургійним способами, велику кількість Б. вилучають із відходів мідних і свинцевих виробництв.
У сполуках Б. має різні ступені окиснення: від –3 до +5. ВіН3 — бісмутин — отруйний газ. Ві (III) оксид Ві2О3 та відповідний йому гідроксид Ві(ОН)3 мають основні властивості. Солі Ві (III) у розведених розчинах гідролізуються з утворенням оксосолей. Солі Ві (V) — сильні окисники. Сполуки Б. токсичні, якщо потрапляють безпосередньо у кров, а в ШКТ вони безпечні навіть у великих кількостях завдяки нерозчинності. Солі Б. застосовують у медицині.
Сполуки Б. виявляють антибактеріальну дію. Б. входить до складу антисептичних, в’яжучих, підсушувальних, антацидних та протипроносних ЛП. Бісмут субнітрат застосовують як в’яжучу та частково антисептичну речовину при захворюваннях ШКТ (виразці шлунка, дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах). Зовнішньо — при виразках, дерматитах, ерозіях, екземах, склеродермії, плоскому лишаю, червоному вовчаку, бородавках, гострих кондиломах. Ксероформ (бісмут основний трибромфенолят з бісмут (II) оксидом) застосовують зовнішньо як в’яжучу, підсушувальну та антисептичну речовину для виготовлення порошків, присипок, мазей.
БМЭ. — М., 1974. — Т. 4; Химическая энциклопедия. — М., 1988. — Т. 1.