БІФІДОБАКТЕРІЇ (лат. bifidus — роздвоєний) — облігатні анаеробні бактерії, морфологічною особливістю яких є роздвоєння на кінці палички, внаслідок чого вони мають V або Y-подібну форми. Б. входять до складу еубіотичної (нормальної), так званої пристінкової мікрофлори кишечнику, яка здатна виявляти захисний екрануючий ефект, в кількісному відношенні домінують у порівнянні з іншою нормофлорою, становлячи 99% мікрофлори кишечнику здорової грудної дитини і 60–90% — дорослої людини. Б. чинять антагоністичну дію відносно збудників дизентерії, сальмонел, ентеропатогенних кишечних паличок та ін. Механізм їхньої антагоністичної дії до кінця не вивчений. Встановлено, що в процесі анаеробної ферментації вуглеводів Б. виробляють оцтову і молочну кислоти, які перешкоджають росту і розмноженню патогенної та умовно-патогенної мікрофлори. Антагоністична дія, ймовірно, може бути пов’язана з виробленням Б. і антибіотичних речовин.
На основі живих культур Б. створено бактерійні препарати, що належать до групи так званих еубіотиків (пробіотиків) і призначені для корекції мікробіоценозу (еубіозу) кишечнику.
Перевагою препаратів на основі Б., як і інших пробіотиків, перед хіміопрепаратами є повна фізіологічність для організму людини і відсутність побічних ефектів, характерних для синтетичних антимікробних препаратів і антибіотиків. Відбір виробничих штамів Б. базується на низці принципів, при цьому враховують: наявність антагоністичної активності в умовах змішаних популяцій, що наближені до нормального мікробіоценозу кишечнику; повну генетичну характеристику штаму (дослідження плазмід, помірних фагів, що визначають антимікробні властивості препарату); адгезивні властивості — здатність прикріплятися до слизової оболонки кишечнику і колонізувати муцин товстого і тонкого кишечнику; можливість формування полікомпонентних мікробних складів на основі природного синергізму різних видів Б. шляхом одночасного накопичення біомаси при сумісному культивуванні. Перспективними напрямками є створення нових ЛП у формі таблеток, мікрокапсул, супозиторіїв тощо, що базується на використанні принципів біофармації, врахуванні потенціювальної та протективної дії допоміжних речовин.
Проте невирішеним є питання активності препаратів із живих культур Б. у кишечнику. Після закінчення підтримувальної терапії штучно введені штами, здатні швидко елімінувати з кишечнику і заміщатися на випадкову мікрофлору. Вибір еубіотика при дисбактеріозах на основі результатів бактеріологічного аналізу не завжди підтверджується клінічною результативністю.
Дисбактериоз: современный взгляд на проблему // Новые медицинские технологии. — 2002. — № 2; Справочник по антисептике / Под ред. А.П. Красильникова. — Минск, 1995.