БРУНЬКА (лат. gemma — брунька) — зачатковий пагін, який знаходиться у стані відносного спокою. Б. складається із зачаткового стебла з конусом наростання на верхівці і тісно скупчених на стеблі різновікових зачаткових листків, в пазухах яких розміщені зачаткові Б.
Б. розрізняють за будовою: закриті Б. — захищені зовнішніми видозміненими листками — бруньковими лусками. Вони розрізняються між собою кількістю лусок, їх формою, розмірами, розміщенням, ступенем зімкнутості, характером поверхні. Такі Б. характерні для більшості дерев’янистих рослин; відкриті або голі Б. — не захищені бруньковими лусками, але зазвичай опушені, вкриті частинами більш дорослих листків або прилистками, листковими піхвами. Такі Б. характерні для трав’янистих і деяких дерев’янистих рослин (крушини ламкої тощо). Як правило, багаторічні рослини влітку мають відкриті, а взимку — закриті Б. За розміщенням на стеблі розрізняють: верхівкові або термінальні Б., які розміщені на верхівках головного та бічних пагонів і забезпечують ріст пагона в довжину; бічні або пазушні Б., які розташовані в пазухах листків або листкових рубців. Як правило, у пазусі закладається одна Б., але іноді й декілька. Коли вони розміщені одна над одною вертикально, їх називають серіальними, а коли поряд в одній поперечній по відношенню до стебла площині — колатеральними. Бічні Б. забезпечують розвиток бічних пагонів та розгалуження рослини. За призначенням розрізняють: вегетативні Б., які містять зачатковий олистяний пагін; вегетативно-генеративні Б., які містять декілька метамерів пагона, а конус наростання утворює квітки або суцвіття (бузок); генеративні або квіткові Б., які містять зачаткові квітки або суцвіття (вишня). Б., що містить одну квітку, називається бутоном або пуп’янком.
 |
 |
| а | б |
Рисунок. Будова закритих Б. (зовні і в розрізі): а — вегетативна; б — вегетативно-генеративна
Крім того, розрізняють додаткові або адвентивні Б., що не мають визначеного місця розташування, утворюються поза пазухою листка (на коренях, листках або міжвузлях стебла) і служать для вегетативного розмноження; виводкові Б. — спеціалізовані органи вегетативного розмноження деяких папоротеподібних і квіткових рослин. Вони закладаються в пазухах листків, у суцвіттях, після опадання проростають і дають нові рослини. Такий термін часто застосовується щодо нижчих рослин та мохів, але буквальний зміст він має тільки для пагоноутворювальних рослин. Виводкові Б. бувають невидозмінені (каланхое перисте) і видозмінені: виводкові цибулинки (лілії), виводкові бульбочки (гірчак живородний); зимуючі Б., або гібернакули, характерні для водних рослин, виникають наприкінці літа та восени на верхівках пагонів, потім опадають на дно, а навесні спливають і утворюють нову рослину; Б. відновлення нерідко також називають зимуючими або спочиваючими; вони впадають на деякий час у стан спокою, а потім утворюють нові пагони (характерні для багаторічних рослин); Б. відновлення з частиною стебла навколо, яка використовується для щеплення, називають вічком. Б. збагачення не мають періоду ростового спокою і знаходяться у функціональній активності разом з ростом материнського пагона; вони характерні для більшості однорічних трав (квасолі, волошок синіх тощо); сплячі Б. тривалий час знаходяться у стані спокою і розвиваються у разі пошкодження розташованої вище частини пагона, напр. спричиняють утворення порослі на пні; активні Б. утворюють нові пагони наступного року після формування.
При морфологічному описанні Б., як правило, враховують: їх розміри — великі, дрібні, довгі, короткі, вузькі тощо; характер поверхні Б. — липка, блискуча, глянцева, гола або опушена, вкрита смолоподібними речовинами, які склеюють і захищають її, тощо; форму Б. — кулеподібна, яйцеподібна, еліптична, конічна, веретеноподібна та ін.; форму верхівки Б. — тупа, притуплена, гостра, загострена тощо; колір — коричневий, сіруватий, буруватий, оливково-зелений, червонуватий тощо. Основні функції Б. — забезпечення наростання пагонів у довжину, утворення бічних пагонів (галуження), вегетативне відновлення і розмноження.
У фармації Б. деяких рослин, напр. берези, сосни, використовуються як ЛРС.
Барна М.М. Ботаніка. Терміни. Поняття. Персоналії. — К., 1997; Билич Г.Л., Крижановский В.А. Биология. Полный курс: В 3 т. — Т. 2. Ботаника. — М., 2002; Лотова Л.И. Морфология и анатомия высших растений. — М., 2001.