БРУСНИЦЯ ЗВИЧАЙНА — Vaccіnіum vіtіs-іdaea L. або Rhodococcum vіtіs-іdaea (L.) Avror. (лат. baccіnіum, ііn — ягідний кущ + vіtіs іdaea — ідський виноград: Іда — гора на о. Крит; rhodococcum від грец. rhodon — троянда і kokkos — ягода) — з родини вересових (Erіcaceae); рос. назва: брусника обыкновенная; нар. назви: бруслина, кам’янка. Широко розповсюджена у лісовій і тундровій зонах, у Північній та Центральній Європі, Азії, Північній Америці. В Україні росте на Поліссі, в Карпатах, зрідка на півночі лісостепу, переважно у хвойних та змішаних лісах.
Вічнозелений кущик до 15 см завв. з довгим, повзучим кореневищем. Стебло прямостояче, галузисте. Листки чергові, короткочерешкові, шкірясті, оберненояйцеподібні або еліптичні, на верхівці притуплені або маловиїмчасті, з цільними або зазубреними, загнутими донизу краями, 5–30 мм завд., зверху темно-зелені, блискучі, зісподу — зелені, матові з темно-брунатими крапками (залозками). Квітки правильні, з біло-рожевим дзвоникуватим віночком, зібрані в короткі пониклі китиці. Плід — багатонасіннєва куляста блискуча яскраво-червона ягода, до 8 мм у діаметрі, гіркувата на смак. Цвіте у травні, плоди достигають у серпні–вересні. Живе до 300 років.
Офіцинальними видами сировини є листки Б.з. — Folіa Vіtіs іdaeae та пагони — Cormi Vіtіs іdaeae. Заготовляють сировину навесні після танення снігу і до цвітіння, поки пуп’янки ще зелені, а також восени після дозрівання плодів. Листки, зібрані під час цвітіння, при висушуванні чорніють. Листки обривають вручну, пагони — зрізають. Сушать сировину при температурі 35–40 °С, можливе сушіння в тіні.
Основними діючими речовинами листків та пагонів Б.з. є фенологлікозиди: арбутин — 6–9%, метиларбутин — 3%, пірозид, кофеїларбутин; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: хлорогенова, кавова, ізохлорогенова, неохлорогенова, ферулова, о-пірокатехова; катехіни: (+)-катехін, (-)-епікатехін, (+)-галокатехіни; флавоноїди: кемпферол, кверцетин, гіперозид, 3-D-глюкозил-L-рамнозид кверцетину, ізокверцитрин, рутин, 3-L-рамнозид кемпферолу, 3-D-глюкозид кемпферолу, авікулярин, гіперин, 3-О-β-D-глюкопіранозид лютеоліну; дубильні речовини, переважно конденсовані, до 15%; тритерпеноїди: урсолова та олеанолова кислоти; вітаміни: аскорбінова кислота (вітамін С) — до 32 мг%; воски 0,15–0,26%; мікро- та макроелементи: K, Ca, Mg, Fe, Mn, Cu, Co, Zn, Cr, Al, Ba, V, Se, Ni, Sr, J, B, Ag.
У плодах містяться вуглеводи: фруктоза, глюкоза, сахароза, пектин; органічні кислоти: лимонна, яблучна, бензойна, хінна, винна, саліцилова, оцтова, щавлева, піровиноградна, оксипіровиноградна; вітаміни: С — 15–30 мг%, каротин — 0,1%, нікотинова кислота (вітамін РР); ефірна олія, у складі якої аліфатичні спирти: 1-бутанол, 1-пентанол, 2-пентанол, 5-пентанол, 1-гексанол, 1-октанол, 1-нонанол, 2-метил-1-бутанол, 2-метил-3-бутен-2-ол, 3-метил-3-бутен-2-ол, цис-3-гексен-1-ол, 1-октен-3-ол; аліфатичні альдегіди: пентаналь, гексаналь, гептаналь, октаналь, нонаналь, деканаль, транс-2-гексеналь, транс-2-гептеналь, транс-2-октеналь, транс-2-ноненаль, транс-2-деценаль, транс-, цис-2,4-гептадієналь, цис-, транс-2,4-гектадієналь, транс-, цис-2,4-декадієналь, транс-, транс-2,4-декадієналь, 2,6-нонадієналь; терпеноїди: мірцен, лимонен, γ-терпінен, α-пінен, β-пінен, ∆3-карен, камфен, вербенол, 1-n-ментен-9-аль, камфора, ліналоол, терпінен-4-ол, α-терпінеол, периловий спирт, борнеол, 1,8-цинеол, логіфолен, α-муролен, σ-кадінен, купарен, ізопімарадієн, пімарадієн, маноїлоксид; ароматичні сполуки: бензен, толуєн, триметилбензен, n-цимол, нафталін, бензальдегід, анісовий альдегід, ацетофенон, бензиловий спирт, 2-бензил-етанол, карвакрол, тимол, п-цимен-8-ол, фенол, етилфенол, О-гідроксидифеніл, бензойна кислота, метилбензоат, цис-3-гексенілбензоат, бензилбензоат, метилсаліцилат, діетилфталат, дибутилфталат; антоціани: 3,5-диглікозид мальвідину, глікозиди ціанідину, 3-глюкозид дельфінідину; протоантоціанідини; жирна олія — 30% (у насінні).
Відвар листків та пагонів Б.з. у медицині застосовують при сечокам’яній хворобі, пієліті, циститі. Замінник мучниці. Крім того, в народній медицині пагони Б.з. використовують як в’яжучий, гемостатичний, тонізуючий, ранозагоювальний, жарознижувальний, протицинготний, антигельмінтний, седативний препарат, при катарах ВДШ, ревматизмі, дизентерії, гіпоацидних гастритах, гепатохолециститах, пухлинах шлунка, діабеті, туберкульозі легень, гіпертонії, ентеритах. Листки застосовують у ветеринарії, плоди — у гомеопатії. Настій, відвар плодів має проносну, діуретичну, антисептичну, антигельмінтну дію, використовують при захворюваннях печінки та жовчного міхура, гіпоацидних гастритах, гіпертонії, виразках шлунка та дванадцятипалої кишки, діатезах, артритах; зовні — при хворобах очей, захворюваннях шкіри. Сік плодів вживають при авітамінозах С, А та простудних захворюваннях. Плоди їстівні у свіжому та переробленому вигляді; харчовий барвник. Медонос.
БСЭ. — М., 1971. — Т. 4; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы России и сопредельных государств. Ч. 1. — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae. — CПб, 1996.