БУКВИЦЯ ЛІКАРСЬКА (чистець лікарський) — Betonіca offіcіnalіs L. (Stachys offіcіnalіs (L.) Trevіs); (betonіca — вірогідно, слово гальського походження; лат. offіcіnalіs + е — лікарський; лат. транслітерація грец. stachys — колосся) — рослина родини ясноткових (губоцвітних) — Lamiaceae (Labiatae). Розповсюджена майже по всій європейській частині СНД, на Кавказі та Уралі. Б.л. об’єднує 5 дрібних видів: B. peraucta Klok., B. fusca Klok., B. brachyodontha Klok., Stachys betonica Benth., B. bjelorussica Kossko ex Klok.; з них перші чотири ростуть в Україні. Багаторічна трав’яниста рослина до 1 м завв.; стебло прямостояче, чотиригранне, покрите волосками, загнутими донизу, закінчується шишкоподібним колоском, несе тільки 2 пари супротивних листків, прикореневі зібрані в розетку; листки довгастосерцеподібні, з городчастим краєм, опушені з обох боків шорсткими волосками; квітки червонувато-пурпурні, великі, неправильні, двостатеві, зібрані на кінцях стебел у колосоподібний тирс; плід — темно-коричневий, складається з 4 горішків; запах рослини досить сильний, своєрідний, смак солонувато-гіркий. Цвіте в липні–серпні, плоди дозрівають в серпні–вересні. Росте на сухих луках, між чагарниками, на галявинах, у розріджених лісах, на трав’янистих схилах.
Б.л. неофіцинальна в Україні. Як ЛРС використовують траву буквиці — Herba Betonicae, зібрану на початку цвітіння. Основні БАР трави Б.л. — фенольні й терпеноїдні сполуки; фенолкарбонові кислоти та їх похідні: хлорогенова, неохлорогенова, ізохлорогенова, п-кумарова, у гідролізаті — кавова (0,5%); флавоноїди: апігенін, 7-метокситрицин, 7-глюкозид скутелареїну; дубильні речовини (10–25%). Серед терпеноїдів — іридоїди: гарпагід, 8-ацетилгарпагід; дитерпеноїд фітол (0,02%); тритерпенові сапоніни; стероїди (0,01%); азотвмісні сполуки: бетаїн (0,5%), бетоніцин, турицин; алкалоїд стахідрин; ефірна олія (0,03–0,05% у суцвіттях); у насінні жирна олія становить 4%, до якої входять кислоти: пальмітинова — 4,7%, стеаринова — 2,1%, олеїнова — 20,9%, лінолева — 69,5%, ліноленова — 2,8%.
Б.л. офіцинальна у Франції. Дозволена до застосування в медицині Б. олистяна — Betonіca folіosa Rupr., розповсюджена у Центральній Азії, Південному і Східному Казахстані. Сировиною є трава — Herba Betonіcaе folіosae, яка містить флавоноїди: флавонові глікозиди, антоціани; терпеноїди: іридоїди — гарпагід, гарпагідацетат; ефірну олію; стахідрин, аскорбінову кислоту. В офіційній медицині застосовується рідкий екстракт Б.о. як кровоспинний препарат у гінекології.
У народній медицині настій і відвар застосовують як гіпотензивний, седативний, протизапальний препарат, при серцево-судинних захворюваннях, туберкульозі легень, захворюваннях печінки та шлунка, для поліпшення травлення, при подагрі, гострих респіраторних інфекціях; зовнішньо — при ангінах, ранах, пухлинах, судомах, ревматизмі. В Болгарії (настій) — при шлунково-кишкових коліках, діареї, бронхітах, бронхіальній астмі, коклюші, нефриті, циститах, неврастенії, запамороченні, головному болю, ревматизмі, новоутвореннях. Виявляє антибактеріальну та антифунгіальну активність. Корені використовують як блювотна та проносна ЛРС; відвар — при діареї, дизентерії, нервових хворобах; порошок (у складі мазей) виявляє ранозагоювальну дію; листя (настій) — при радикуліті, ревматизмі, подагрі, епілепсії, неврозах, бронхітах, циститах. У гомеопатії есенцію використовують при бронхіальній астмі, астенії, гіпергідрозі. У ветеринарії — при колітах, ентероколітах.
Молоде листя застосовують у їжу. Медонос. Кормова та декоративна рослина.
Определитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаев, М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин и др. — К., 1987; Растительные ресурсы России и сопредельных государств. Часть I. — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae, Ч. II. — Дополнение к 1–7 томам. — СПб, 1996; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Hippuridaceae — Lobeliaceae. — СПб, 1991; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб, 2002.