БУПІВАКАЇНУ ГІДРОХЛОРИД (Bupivacaini hydrochloridum), (2RS)-1-бутил-N-(2,6-диметилфеніл)піперидин-2-карбоксаміду гідрохлорид моногідрат.
C18Н29СlN2O, H2O Мол. м. 342,9
АФІ синтетичного походження. Білий кристалічний порошок або безбарвні кристали, розчинний у воді, легкорозчинний у спирті. Тпл ≈254 °С з розкладанням. УФ-спектр: λmax=272 нм (=8,8), λmax=263 нм (=11,5) у метанолі, λmax=271 нм (=10,9), λmax=263 нм (=13,4) у воді, λmax=271 нм (=10,9), λmax=263 нм (=13,4) у 0,1 М розчині натрію гідроксиду. Зберігають у добре закупореній тарі, яка запобігає дії світла.
Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; методом ТШХ; за Тпл основи бупівакаїну, яка має становити 105–108 °С; субстанція дає характерні реакції на хлориди. Кількісно визначають методом алкаліметрії у суміші спирту етилового і 0,01 М розчину кислоти хлористоводневої потенціометрично.
Фармакологічна група. N01BB01 — місцевоанестезувальні препарати.
Фармакологічні ефекти. Місцевоанестезуюча дія (механізм зумовлений блокадою натрієвих каналів, стабілізацією мембран нейронів і запобіганням виникненню й проведенню нервового імпульсу). Анальгезивна дія триває й після припинення анестезії, що зменшує потребу в післяопераційному знеболюванні. Також має антиаритмічну дію.
Застосування. Спинномозкова анестезія, блокади трійчастого нерва, крижового, плечового сплетінь, пудендального нерва, міжреберна, каудальна й епідуральна анестезія. Анестезія при вправленні вивихів суглобів верхніх і нижніх кінцівок.
Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко — К., 2015; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Clarke’s isolation and identification of drugs / Ed. A.C. Moffat. — London, 1986; European Pharmacopoeia 5; The Merk index an Encyclopedia of chemicals, drugs and biological. 13 Ed., A, 2001.