ЛАКТАЦІЯ (лат. lactatio < lacto — годую молоком) — утворення й накопичення молока в молочних залозах жінки і періодичне його виділення при смоктанні. Л. починається з 2–3-го дня післяпологового періоду. Л. — складний нейроендокринний процес, пов’язаний із перебудовою фізіологічних і біохімічних процесів усього організму після пологів. Виділення секретованого жіночого молока відбувається у дві фази. Перша пов’язана з подразненням рецепторів молочної залози під час акту смоктання, передаванням від них імпульсів до центральної нервової системи і знову до молочної залози. Внаслідок цього сфінктер соска розслаблюється й активізуються гладкі м’язи великих протоків, що сприяє виведенню з них молока. У другій фазі важливу роль відіграє гормон окситоцин, який посилено виділяється гіпофізом при смоктанні; нейроендокринна рефлекторна дуга закінчується в гігантоклітинних нейронах паравентрикулярних ядер гіпоталамуса, які виробляють окситоцин. При надходженні до залози окситоцин сприяє скороченню міоепітеліальних клітин, які в молочній залозі розташовані навколо альвеол. При скороченні гладком’язового компонента міоепітеліальних клітин альвеоли стискуються, і молоко під тиском виганяється у молочні синуси або із соска. До кінця 1-го тижня після пологів відбувається остаточне закріплення і формування рефлексу виділення молока. Протягом перших днів Л. виділяється так зване молозиво, а в наступний період Л. — грудне молоко. Кількість грудного молока поступово збільшується, досягаючи максимальних величин до 8–9-го тижня, і залишається, як правило, стабільною (до 1–1,5 л/добу). Вироблення молока в післяпологовий період стимулює пролактин, що діє синергічно з інсуліном і кортизолом. Пролактин викликає диференціювання пресекреторних клітин в активні секреторні клітини і підсилює синтез жирних кислот, фосфоліпідів і молочних білків — казеїну, лактальбуміну і β-лактоглобуліну. Пролактин також індукує синтез ферментів, необхідних для вироблення лактози. Синтез пролактину стимулюється естрогенами і, отже, значно підсилюється у період вагітності. Концентрація циркулюючого пролактину протягом вагітності постійно збільшується. Лактогенний ефект пролактину у період вагітності пригнічується естрогенами і прогестероном. Смоктання стимулює вивільнення пролактину внаслідок нейрогенного рефлексу. Імпульси від аферентних нервів соска проходять через спиноталамічний тракт у середній мозок; звідси імпульси передаються через медіальні пучки переднього мозку в гіпоталамус. Стимуляція соска викликає виділення пролактину або шляхом пригнічення вивільнення допаміну, який діє як пролактинінгібуючий фактор, або стимуляцією рилізинг-гормону пролактину. Вироблення молока підтримується вивільненням пролактину при ссанні. При зменшенні частоти годування, однак, секреція пролактину у відповідь на ссання також зменшується. Виділення молока після цього підтримується посиленням чутливості до пролактину. Достатня Л., яка забезпечує грудне вигодовування, залежить перш за все від повного випорожнення молочних залоз (при активному ссанні й регулярному зціджуванні молока). На лактацію впливають також вік, конституційні особливості жінки, тип нервової системи, стан здоров’я в період вагітності, пологів, режим харчування жінки, режим годування дитини та ін. Зазвичай до кінця 1-го року життя дитини рефлекс молоковиділення вгасає, і Л. припиняється після відлучення дитини від грудей.
Здоровье матери и ребенка: Энциклопедия / Под ред. акад. Е.М. Лукьяновой. — К., 1993; Рафф Г. Секреты физиологии. — М. – СПб, 2001.