ХЛОРАМФЕНІКОЛИ — антибіотики, похідні Д-(–)-трео-1-пара-нітрофеніл-2-дихлорацетиламінопропандіолу-1,3.
До Х. належать: хлорамфенікол (левоміцетин), левоміцетину стеарат (еулевоміцетин), левоміцетину сукцинат розчинний (хлороцид С), синтоміцин. Х. входять також до складу аерозольного препарату Левовінізоль, мазей Левоміколь, Левосин, Фулевіл, Кортикоміцетин, Іруксол. Механізм дії Х. пов’язаний з порушенням синтезу білків мікроорганізмів у рибосомах. Х. є антибіотиками широкого спектра дії. Діють бактеріостатично. Активні до грампозитивних (стафілококи та стрептококи) і грамнегативних коків (гонококи, менінгококи), багатьох бактерій (кишкова та гемофільна палички, сальмонели, шигели, клебсієли, серації, ієрсинії, протеї), рикетсій, спірохет, деяких великих вірусів. Препарати активні відносно штамів, стійких до пеніциліну, стрептоміцину, сульфаніламідів. Стійкість мікроорганізмів до Х. розвивається відносно повільно. Х. призначають для внутрішнього прийому при: інфекційно-запальних захворюваннях, спричинених чутливою до препаратів мікрофлорою, в т.ч. при черевному тифі, паратифі, дизентерії, холері, бруцельозі, туляремії, коклюші, сипному тифі та інших рикетсіозах; трахомі, пневмонії, менінгіті, сепсисі, остеомієліті. Для зовнішнього застосування при: гнійних ураженнях шкіри, фурункулах, трофічних виразках, що тривалий час не загоюються, опіках І та ІІ ступеня. При системному застосуванні Х. може розвиватися нудота, блювання, діарея, в окремих випадках — ураження печінки, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія. Можлива кардіотоксична дія, психомоторні порушення, дисбактеріоз, суперінфекція; іноді — алергічні реакції (шкірні висипи, кропивниця, ангіоневротичний набряк), головний біль, депресія, делірій, зорові та слухові галюцинації, параліч очних яблук, порушення смаку; рідко — неврити зорового та периферичних нервів. При зовнішньому застосуванні можлива подразлива дія. Протипоказаннями для призначення Х. є захворювання органів кровотворення, гостра порфірія, порушення функції нирок та печінки, нестача глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання шкіри (псоріаз, екзема, грибкові захворювання), період вагітності та годування грудьми, підвищена чутливість до Х. Препарати не призначають новонародженим (ризик серцевої недостатності). Не рекомендується одночасне вживання Х. та препаратів, що пригнічують кровотворення (сульфаніламідів, ристоміцину сульфату, цитостатиків); Х. несумісні в розчинах з ампіциліну натрієвою сіллю, гентаміцину сульфатом, канаміцину сульфатом, вітамінами групи В та кислотою аскорбіновою, гідрокортизоном (підсилення токсичності). При одночасному призначенні Х. з фенобарбіталом знижується концентрація і тривалість циркуляції антибіотиків в організмі внаслідок підсилення процесів інактивації в печінці фенобарбіталом. У свою чергу, Х. інгібують метаболізм толбутаміду, хлорпропаміду, дикумаролу та підсилюють відповідно гіпоглікемічну та антикоагулянтну дію цих препаратів. Комбінація Х. з еритроміцином, олеандоміцином, ністатином, леворином спричиняє синергічну дію на чутливі до цих препаратів мікроорганізми.
Бурбелло А.Т., Шабров А.В., Денисенко П.П. Современные лекарственные средства. — СПб., 2003; Машковский М.Д. Лекарственные средства. В 2 т. — М.,2002; Практическое руководство по антиинфекционной химиотерапии / Под ред. Л.С. Страчунского, Ю.Б. Белоусова, С.Н. Козлова — М., 2002.