ЛИСТОК (лат. folium; грец. phyllon) — частина пагона, латеральний вегетативний орган рослини, що виконує функції фотосинтезу, газообміну і транспірації. Листя є одним із видів ЛРС і входить до складу трави, пагонів. Макроскопічна та мікроскопічна будова Л. вивчається при встановленні її ідентичності. Л. складається з листкової пластинки й основи. У деяких рослин при основі Л. є парні вирости — прилистки, у деяких основа з прилистками утворює піхву, що охоплює стебло під листковою пластинкою, чи піхву, що охоплює стебло вище листкової пластинки. Часто основа Л. поєднана з його пластинкою стеблоподібним черешком (Л. черешковий). За його відсутності Л. називають сидячим. Розрізняють прості Л. — з однією пластинкою та складні — з кількома пластинками, що розташовані на загальній осі (рахісі) перисто (Л. перистоскладний) чи на загальному черешку пальчасто (Л. пальчастоскладний та Л. трійчастоскладний). До діагностичних ознак Л. належить форма листкової пластинки (округла, еліптична, ланцетна, яйцеподібна, обернено-яйцеподібна, лінійна тощо); форма її верхівки (тупа, гостра, загострена, виїмчаста тощо), форма її основи (округла, клиноподібна, серцеподібна, нерівностороння тощо), жилкування (перисте, пальчасте, паралельне, дугове тощо). Пластинка Л. може бути цілісною (розрізаною не більш ніж на 1/3 половини пластинки), тоді враховують форму її краю (цілісний, пильчастий, зубчастий, городчастий, виїмчастий, двопильчастий тощо), та розчленованою (розрізаною більш ніж на 1/3 половини пластинки). Розчленовані Л. за розташуванням частин пластинки можуть бути перистими, пальчастими, трійчастими, за глибиною — лопатевими (більш ніж на 1/3, менш ніж на 1/2 половини пластинки), роздільними (від 1/2 до 2/3 половини пластинки), розсіченими (від 2/3 до центральної жилки чи основи пластинки). Мікроскопічними діагностичними ознаками Л. є будова епідерми (див. Тканини рослинні), присутність і тип секреторних структур, будова провідних пучків (жилок), розміщення і тип хлоренхіми мезофілу паренхіми. Л., в якому під верхньою епідермою розташований палісадний мезофіл, а під нижньою — губчастий (більшість рослин) або навпаки (черемша, туя), називається дорзивентральним. Клітини стовпчастого мезофілу можуть бути орієнтовані горизонтально (конвалія). Л., в якому мезофіл під верхньою та під нижньою епідермою однотипний, називається ізолатеральним. Ізолатеральні Л. можуть бути з недиференційованим стовпчастим (фісташка), губчастим (алое) мезофілом або з диференційованим мезофілом, якщо між субепідермальними шарами мезофілу є прошарок мезофілу іншого типу (олеандр). Л. деяких хвойних мають радіальну симетрію і належать до радіального типу. У радіальних Л. мезофіл однотипний — частіше складчастий, відокремлений від провідних пучків ендодермою, а від епідерми — гіподермою.
Войтюк Ю.О., Кучерява Л.Ф., Баданіна В.А. та ін. Морфологія рослин з основами анатомії та цитоембріології. — 1998.