Лімфоцити (грец. lympha — чиста вода + kytos — посудина, ємність, клітина) — головні клітинні елементи імунної системи, які утворюються в кістковому мозку і активно функціонують у лімфоїдній тканині. Головна функція лімфоцитів — розпізнавання чужорідного антигену та участь в адекватній імунологічній відповіді організму. Вміст лімфоцитів у крові в нормі наведено в табл. 1.
Таблиця 1. Вміст лімфоцитів (абсолютна і відносна відсоткова кількість) у крові в нормі
| Вік | Межа коливань, 10–109/л | Лімфоцити,% |
| 12 міс | 4,0–10,5 | 61 |
| 4 роки | 2,0–8,0 | 50 |
| 6 років | 1,5–7,0 | 42 |
| 10 років | 1,5–6,5 | 38 |
| 21 рік | 1,0–4,8 | 34 |
| Дорослі | 1,0–4,5 | 34 |
У дітей віком до 4–6 років у загальній кількості лейкоцитів переважають Лімфоцити, тобто для них характерний абсолютний лімфоцитоз; після 6 років відбувається «перехрещування» і в загальній кількості лейкоцитів переважають нейтрофіли. Лімфоцити і молекулярні компоненти їхньої взаємодії є елементами патогенезу імунодефицітних станів, інфекційних, алергічних, лімфопроліферативних, онкологічних захворювань, трансплантаційних конфліктів, а також аутоімунних процесів. При цих процесах кількість лімфоцитів у крові може істотно змінюватися. При адекватній відповіді на антигенну стимуляцію відбувається збільшення кількості лімфоцитів —лімфоцитоз, при неадекватній відповіді кількість лімфоцитів може знижуватися — лімфопенія.
Абсолютний лімфоцитоз — абсолютна кількість лімфоцитів у крові >4,0·109/л у дорослих, >9,0·109/л у дітей молодшого віку, >8,0·109/л у дітей старшого віку. У клінічній практиці можуть виникати лейкемоїдні реакції лімфатичного типу, коли картина крові нагадує таку, як при гострому чи хронічному лейкозі. Лейкемоїдні реакції лімфатичного типу фіксуються найчастіше при інфекційному мононуклеозі, але іноді вони виникають при туберкульозі, сифілісі, бруцельозі. Картина крові при гострому інфекційному мононуклеозі — вірусній інфекції, що виникає частіше у дітей, характеризується високим лейкоцитозом за рахунок лімфоцитів. При інфекційному мононуклеозі лімфоцити набувають морфологічної різноманітності. У крові з’являється велика кількість атипових лімфоцитів, що характеризуються дисплазією та збільшенням цитоплазми і набувають подібності з моноцитами.
Абсолютна лімфопенія — кількість лімфоцитів <1,0·109/л, яка спостерігається при гострих інфекціях і захворюваннях. Виникнення лімфопенії характерне для початкової стадії інфекційно-токсичного процесу і пов’язане з їх міграцією із судин у тканини до осередків запалення. Основні причини, що призводять до зміни вмісту лімфоцитів у крові, наведені в табл. 2.
Таблиця 2. Захворювання і стани, що супроводжуються зміною вмісту лімфоцитів
| Абсолютний лімфоцитоз | Абсолютна лімфопенія |
| Вірусна інфекція Гострий інфекційний лімфоцитоз Коклюш Інфекційний мононуклеоз Гострий вірусний гепатит Цитомегаловірусна інфекція Захворювання лімфатичної системи:
|
Панцитопенія Застосування кортикостероїдів Тяжкі вірусні захворювання Злоякісні новоутворення Вторинні імунні дефіцити Ниркова недостатність Недостатність кровообігу |
Бышевский А.Ш., Терсенов О.Л. Биохимия для врача. — Екатеринбург, 1994; Иньков А.Н. О чем говорят анализы. — Ростов н/Д, 2000; Козинец Г.И. Интерпретация анализов крови и мочи. — М., 1998; Козловская Л.В., Николаев А.Ю. Учебное пособие по клиническим лабораторным методам исследования. — М., 1984; Меньшиков В.В., Делекторская Л.Н., Золотницкая Р.П. и др. Лабораторные методы исследования в клинике. — М., 1997; Цынко Т.Ф. Диагностика заболеваний по анализам крови и мочи. — Ростов н/Д, 2004.