ЛОЗИНСЬКИЙ Мирон Онуфрійович (22.08.1933, м. Куликів Львівської обл. — 19.01.2011 р., м. Київ) — доктор хімічних наук (1974), професор (1988), академік НАН України (2000), завідувач відділу хімії БАР (1980), директор Інституту органічної хімії НАН України (1999).
Закінчив хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту (1956).
Працював: виконуючий обов’язки молодшого наукового співробітника Рубіжанської філії НДІ напівпродуктів і барвників — м. Рубіжне Луганської обл. (1956–1958); аспірант (1958–1961); молодший науковий співробітник (1961–1965); старший науковий співробітник (1965–1971); начальник відділу моделювання технологічних процесів органічного синтезу Дослідного виробництва (1971–1975); начальник центральної заводської лабораторії (1975–1980); завідувач відділу хімії БАР (з 1980); заступник директора з наукової роботи (1983–1998); директор Інституту органічної хімії НАН України (з 1999).
Головний редактор міжвідомчого наукового збірника «Фізіологічно активні речовини» (1983), «Журналу органічної та фармацевтичної хімії» (2003), член редколегії «Журнала органической химии» (1989, Москва), «Фармацевтичного журналу» (Київ), голова експертної ради ВАК України з органічної, біоорганічної, елементоорганічної хімії, хімії ВМС, нафтохімії й вуглехімії (1995–2000), заступник головного редактора «Українського хімічного журналу» (1998), член технологічної комісії Держкомітету України з медичної та мікробіологічної промисловості (1998–2000) та редакційної ради ДФУ (2001).
Напрями наукових досліджень присвячені питанням органічної хімії та технології тонкого органічного синтезу, реакціям рециклізації, хімії гетероциклічних сполук і конденсованих O,N,S-вмісних гетероциклічних систем, хімії БАР.
Наукові здобутки: установлені залежності «структура — біологічна активність» для похідних 2-алкілмеркаптобензимідазолу, адамантилетилоксіамінопропанолу. Розроблені технології ЛП атонію і декаметоксину; впроваджені в медичну практику амбен, бефол, ломаден, беміти, Мебіфон, адемол. Автор і співавтор 5 монографій, підручника, понад 500 наукових праць і понад 300 авторських свідоцтв і патентів. Підготував 2 докторів наук, 11 кандидатів наук.
М.О. Лозинський — заслужений діяч науки і техніки (2008), Doctor Honoris Causa Львівської політехніки (2006), заслужений винахідник УРСР (1982).
Нагороджений: Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1988), Президії АН України та ЦК профспілки працівників АН України (1983), орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004), золотою медаллю за внесок у науку і наукове партнерство (Росія, 2002).
Основні праці: Синтетические ингибиторы фибринолиза: Монография. — К., 1986 (співавт.); Фосфорсодержащие отвердители, замедлители сшивания и пластификаторы: Монография. — К., 1995 (співавт.); Карбаніони. Добування та алкілування. — К., 2008 (співавт.); Актопротекторы — новая группа лекарственных препаратов с полифункциональным механизмом действия // Физиологически-активные вещества. — 1993. — Вып. 25 (співавт.); Бемитил (Bemstyl) — антигипоксант, актопротектор: фармакологические эффекты и клиническое применение в медицине: Информ. бюл. — К., 2001 (співавт.); Синтез, гостра токсичність та ноотропна активність похідних 1-адамантилокси-3-діалкіламіно-2-пропанолу // Фізіологічно-активні сполуки. — 2002. — Вип. 2 (співавт.); Нейромедіаторні механізми протисудомної дії сполуки AG ВЗ // Ліки. — 2007. — № 5–6 (співавт.); Ингибирование щелочной фосфатазы тиоуреидопроизводными этиленбисфосфоновой кислоты // Биоорган. химия. — 2008. — Т. 34 (співавт.); 1-Адамантилетилокси-3-морфоліно-2-пропанол гідрохлорид, який має утеростимулюючу активність. Патент України 3177. 17.06.1991 (співавт.); N-Арилалкінілкарбамати та їх циклічні ізомери, що виявляють протисудомну активність. Патент України № 82566. 05.05.2006 (співавт.).
Лозинський М.О. Бібліографія вчених України. — К., 2003; Національна академія наук України та державні академії наук: Ювілейний збірник. — К., 2008; Хто є хто в економіці, культурі, науці Києва. — К., 2000–2001. — Т. 2.