ТАРІЛЧАСТІ АПАРАТИ — як правило, вертикальні колонні апарати, в яких усередині на відповідній відстані розташовані горизонтальні перегородки — тарілки, за допомогою яких забезпечується спрямований рух фаз та багатократна взаємодія рідини і газу. Нині у фармацевтичній промисловості використовують різні конструкції Т.а., які за способом зливання рідини з тарілки можна розподілити на Т.а. з тарілками, які мають зливні пристрої, і Т.а. з тарілками і без цих пристроїв. До тарілок із зливними пристроями належать: ситові (із перфорованим плато із розмірами отворів 0,8–20 мм), ковпачкові, клапанні, баластні, пластинчасті. Їх робота відтворюється в барботажному режимі; при цьому суцільна фаза — рідина, а дисперсна — газ. Тарілки мають переливні пристрої (переливні або приймальні кишені); кількість рідини, яка затримується на плато тарілки, задається висотою переливної перегородки (висотою переливу). Барботаж газу та рух рідини на плато тарілки проходить в умовах перехресного потоку завдяки рівномірному розподілу на плато отворів, ковпачків або клапанів. Вільний перетин для проходження газу становить 2–30%, а площа, зайнята переливним пристроєм, — приблизно 20% площі поперечного перетину колони. На тарілках без зливних пристроїв газ і рідина проходять крізь одні й ті ж отвори або щілини. На тарілку одночасно із взаємодією рідини й газу шляхом барботажу здійснюється стікання частини рідини, її провалювання. Тому тарілки такого типу отримали назву «провальні». До них належать отворні, решітчасті, трубчасті та хвилясті тарілки. Ефективність тарілок будь-якої конструкції значною мірою залежить від гідродинамічних режимів їх роботи. Залежно від швидкості руху газу та густини зрощення розрізняють три основні гідродинамічні режими роботи барботажних тарілок: пухирчастий, пінний та струменевий, або інжекційний. Ці режими відрізняються структурою барботажного шару, яка насамперед визначає його гідравлічний опір та висоту, а також значення поверхні контакту фаз. Максимальне значення поверхні контакту фаз досягається в пінному режимі, тому він вважається кращим при виборі параметрів роботи Т.а.
Александров И.А. Ректификационные и абсорбционные аппараты. — М., 1965; Кафаров В.В. Основы массопередачи. — М., 1962; Рамм В.М. Абсорбция газов. — М., 1976.