ТИРОЗИН — амінокислота, яка містить ароматичний радикал, pІ — 5,65.
Т. — умовно замінна амінокислота, яка утворюється в організмі з фенілаланіну. Вміст Т. в їжі (у т.ч. рослинній) значний. Він використовується для синтезу багатьох БАС. Фермент печінки, який бере участь у гідроксилюванні фенілаланіну, з якого утворюється Т., є монооксигеназим, що не містить цитохрому Р450. До складу ферменту входять іон заліза й органічний фактор тетрагідробіоптерин. У катаболізмі Т. беруть участь діоксигенази, які каталізують майже всі процеси розщеплення ароматичних кілець у біологічних системах. Це негемові залізовмісні ферменти, завдяки яким утворюється гомогентизинова кислота — проміжний метаболіт на шляху метаболізму Т. Продукти подальшого розщеплення Т., фумарат і ацетоацетат окиснюються до кінцевих продуктів — СО2 і Н2О з виділенням енергії. У різних тканинах метаболізм Т. відбувається по-різному. Він використовується в біосинтезі білків, виступає як попередник таких сполук, як катехоламіни, тироксин, меланіни. У пігментних клітинах (меланоцитах) Т. є попередником пігментів меланінів, які визначають колір волосся та шкіри. Порушення катаболізму Т. у печінці призводять до тирозинемії й тирозинурії. Розрізняють 2 типи тирозинемії:
1. Причиною тирозинемії І типу є дефекти ферментів, які розщеплюють метаболіти катаболізму Т., що призводить до накопичення токсичних сполук. У новонароджених захворювання проявляється діареєю, блюванням, затримкою росту. Вміст Т. у крові хворих у кілька разів перевищує норму — 4–20 мг/л. Без відповідного лікування діти помирають у віці 6–8 міс у зв’язку з недостатністю функціонування печінки. Для лікування використовують дієту зі зниженим вмістом Т. і фенілаланіну.
2. Причиною тирозинемії ІІ типу (синдрому Ріхтера — Ханхарта) є дефект печінкового ферменту, що каталізує початкові етапи розщеплення Т., внаслідок чого пошкоджує синтез меланінів, необхідних для нормального функціонування шкіри й сітківки ока. Відзначається помірна розумова затримка, порушення координації рухів.
Причина алкаптонурії — дефект діоксигенази гомогентизинової кислоти, що зумовлює утворення пігментів чорного кольору — алкаптанів, розвиток охронозу (пігментації сполучної тканини) й артриту.
Причина альбінізму — уроджений дефект тирозинази, яка каталізує перетворення Т. на діоксифенілаланін у меланоцитах, що порушує синтез меланінів. Клінічні прояви альбінізму — відсутність пігментації шкіри і волосся. Альбінізм супроводжується хворобою очей і є фактором ризику розвитку раку шкіри.
Порушення синтезу Т. призводить до дефіциту катехоламінів, що може викликати нервово-психічні захворювання, зокрема хворобу Паркінсона, причиною якої є брак дофаміну в чорній субстанції мозку. Для лікування застосовують ЛП — попередник дофаміну (леводопа та ін.). З метою гальмування інактивації дофаміну застосовують інгібітори моноаміноксидази (ніаламід та ін.).
Биохимия / Под ред. Е.С. Северина. — М., 2003.