ТИРОТРОПІН (тиреотропний гормон, тиреотропін, ТТГ; грец. thyreos — щит + tropos — поворот, напрямок) — гормон аденогіпофізу, який синтезується особливими базофільними тиреотрофними клітинами; глікопротеїн, молекула якого складається з двох субодиниць (α і β); мол. м. — близько 28 000. Поліпептидний ланцюг α-ТТГ містить 96, а β-ТТГ — 112 амінокислотних залишків; α-ТТГ приєднує два вуглеводні ланцюги, а β-ТТГ — один. Специфічні біологічні властивості ТТГ зумовлені β-субодиницею, яка стає активною лише після з’єднання з α-субодиницею. Гормон контролює розвиток та функцію щитоподібної залози. Він сприяє поглинанню клітинами цієї залози йоду і стимулює синтез і секрецію тиреоїдних гормонів. Крім того, Т. у щитоподібній залозі підвищує синтез білків, нуклеїнових кислот, фосфоліпідів і зумовлює збільшення розмірів та кількості тиреоїдних клітин. Т. сполучається зі специфічними рецепторами плазматичних мембран клітин щитоподібної залози, внаслідок чого підвищується рівень цАМФ, який зумовлює вплив ТТГ на біосинтез тиреоїдних гормонів.
Біосинтез Т. регулюється специфічним тиреотропін-рилізинг-фактором гіпоталамуса. Препарат Т. застосовують для диференційної діагностики гіпотиреозу і пухлин щитоподібної залози, а також у поєднанні з тиреоїдином — як лікувальний препарат за умов недостатності щитоподібної залози діенцефально-гіпофізарного генезу.
Вороніна Л.М., Десенко В.Ф., Мадієвська Н.М. та ін. Біологічна хімія. — Х., 2000; Розен В.Б. Основы эндокринологии. — М., 1980.