ТИТРИМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ — один із найбільш важливих розділів кількісного об’ємного аналізу (див. Об’ємний аналіз), представлений великою кількістю титриметричних методів, що базуються на визначенні об’єму розчину реагенту, необхідного для взаємодії з компонентом, який визначають.
У титриметричних методах до розчину речовини, що визначають, поступово додають розчин реактиву (титранту) точно відомої концентрації. Додавання титранту продовжують, доки його кількість не стане еквівалентною тій речовині, яку визначають. Оскільки титриметричні методи є хімічними, кожен з них ґрунтується на певній хімічній реакції (до яких висуваються відповідні вимоги). За типом хімічної реакції розрізняють кислотно-основне, осаджувальне, комплексонометричне та окисно-відновне титрування. Для визначення кінцевої точки титрування використовують відповідні хімічні індикатори (кислотно-основні, адсорбційні, металохромні, редокс-індикатори та ін.), інструментальні методи аналізу (потенціометричний, фотометричний, кондуктометричний, амперометричний). У ряді випадків можливе безіндикаторне визначення кінцевої точки титрування (перманганатометрія, цериметрія, йодохлориметрія та ін.). Вибір індикатора проводять за продуктами хімічної реакції чи за кривими титрування, що являють собою залежність певного фізичного параметра розчину від об’єму (маси) — титранту. У разі, якщо реакція між компонентами, що визначаються, і титрантом проходить повільно, використовують зворотне титрування (до розчину компонента, який визначають, додають точно відомий надлишок першого титранту, який відтитровують іншим титрантом).
Якщо компонент, який визначають, не реагує з титрантом або реакція не стехіометрична, використовують також різні види непрямого титрування (титрування замісника, визначення за вмістом продуктів реакції титрування, за різницею тощо). У ряді випадків застосовують реверсійне титрування — розчином речовини, яку визначають, титрують стандартний розчин титранту. Залежно від того, розчин якого титранту застосовують для визначень, кожен із титриметричних методів має відповідну назву (напр.: аргентометрія — AgNO3, меркуриметрія — Hg(NO3)2, броматометрія — KBrO3, цериметрія — Ce(SO4)2 тощо).
Титриметричні методи широко застосовують у фармації для визначення складу різних сполук неорганічної та органічної природи. Дані Т.а. використовують для дослідження будови речовин, визначення констант іонізації кислот і основ, вивчення кінетики хімічних реакцій та ін.
Крешков А.П. Основы аналитической химии: В 3 т. — М., 1977; Скуг Д., Уэст Д. Основы аналитической химии. — М., 1979. — Т. 1–2; Фритц Дж., Шенк Г. Количественный анализ. — М., 1978.