ТІАМІН (вітамін В1). Цей вітамін, окрім аміногрупи, містить атом сульфуру. У його хімічній структурі містяться два гетероциклічні кільця — піримідинове і тіазолове, які зв’язуються між собою метиленовим зв’язком:
Т. добре розчиняється у воді. Після всмоктування вітамін з кров’ю ворітної вени надходить до печінки, де фосфорилюється за допомогою тіамінфосфокінази до тіамінмонофосфату (ТМФ), тіаміндифосфату (ТДФ) і тіамінтрифосфату (ТТФ). Основною активною формою є ТДФ або тіамінпірофосфат (ТПФ). Біологічна функція: Т. у формі ТДФ або ТПФ є складовою частиною мінімум 4 ферментів, які беруть участь у проміжному обміні речовин. ТДФ входить до складу піруватдегідрогеназного і 2-оксоглутаратдегідрогеназного комплексів, які каталізують окисне декарбоксилювання піровиноградної й α-кетоглутарової кислот і відповідно сприяють вивільненню утвореної енергії з вуглеводів і амінокислот. Транскетолаза — фермент, що забезпечує діяльність неокисненої фази пентозофосфатного циклу, який є головним джерелом НАДФН(Н+) і єдиним джерелом рибозо-5-фосфату в клітинах. Можливо, існують інші, навіть некоферментні функції Т., зокрема, у нервовій тканині в значній кількості міститься ТТФ, який бере участь у синоптичному передаванні нервових імпульсів.
У медичній практиці використовують вільний Т., фосфотіамін, бензотіамін і кокарбоксилазу (препарат ТДФ). Ці препарати застосовують з метою поліпшення засвоєння вуглеводів при цукровому діабеті, запаленні нервових стовбурів і ураженнях нервової системи, у т.ч. при алкоголізмі тощо.
Биохимия / Под ред. Е.С. Северина. — М., 2003; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Гонський Я.І., Максимчук Т.Т. Біохімія людини. — Тернопіль, 2001.