ТІОАЦЕТАЗОН (Thioacetazonum), тіосемикарбазон 4-ацетиламінобензальдегіду.
C10H12N4OS Мол. м. 236,3
АФІ синтетичного походження. Яскраво-жовтий дрібнокристалічний порошок гіркий на смак, малорозчинний у спирті та хлороформі, практично нерозчинний у воді; Тпл — 213 °C (з розкладанням). Зберігають у щільно закупореному контейнері, у захищеному від світла місці.
Ідентифікують за ІЧ-спектром поглинання субстанції; визначають Тпл субстанції; препарат утворює осад плюмбум (ІІ) сульфіду після кип’ятіння з лугами у присутності плюмбум (II) ацетату; препарат дає малорозчинні комплекси з іонами важких металів — аргентуму (білий осад), купруму (II) (жовто-зелений осад), меркурію (II) тощо. Кількісно визначають методами, що базуються на комплексоутворенні з солями аргентуму: 1) гравіметрії після осадження Т. з метанольного розчину аргентуму нітратом, висушують і зважують осад; 2) за методом зворотної аргентометрії після кип’ятіння спиртового розчину субстанції з розчином амоніаку, амоніаку ацетатом і надлишком 0,1 М розчину аргентуму нітрату, а потім визначають надлишок аргентуму нітрату за методом Фольгарда 0,1 М розчином амоніаку роданіду в присутності залізоамонійних галунів.
Фармакологічна група. J04A K — протитуберкульозні препарати.
Фармакологічні ефекти. Виявляє бактеріостатичну дію відносно мікробактерій туберкульозу та збудників лепри. Внаслідок високої токсичності застосовується з обмеженнями і зазвичай у комплексній терапії разом з іншими протитуберкульозними препаратами (для підвищення терапевтичного ефекту та зменшення можливості появи резистентних форм мікробактерій туберкульозу).
Застосування. Туберкульоз слизових та серозних оболонок, лімфаденіти, скрофулодерма, специфічні нориці.
Крыжановский С.А., Вититнова М.Б. Лекарственные препараты. — М., 2005; Машковский М.Д. Лекарственные средства: В 2 т. Т. 2. — М., 2000; От субстанции к лекарству / Под ред. В.П. Черных. — Х., 2005; Clarke’s isolation and identification of drugs / Ed. A.C. Moffart. — London, 1986.