ТОРГОВА МАРКА (товарний знак) (англ. Trade mark) або знак для товарів і послуг — зареєстроване у встановленому порядку позначення, що проставляється на товарі або його упаковці й використовується для відділення товарів і послуг одних юридичних і фізичних осіб від однорідних товарів та послуг інших юридичних і фізичних осіб. Одне і теж позначення може одночасно бути і Т.м., і знаком обслуговування. У Цивільному і Господарському кодексах України, що набули чинності у 2004 р., використовується термін «Т.м.», а не «знаки для товарів і послуг», як в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». У зв’язку з цим використання термінів «Т.м.» і «знаки для товарів і послуг» передбачають можливість використання зазначених термінів нарівні. Т.м. властиві такі основні функції: виділення товару або послуги серед однорідних; вказівка на джерело походження товару або послуги; вказівка на певну якість; реклама певного товару або послуги. Основними вимогами, які висуваються до Т.м., є: індивідуальність, простота, упізнавання, привабливість для споживачів і охороноздатність, тобто можливість офіційної її реєстрації. Т.м. не повинна містити як власні елементи емблеми, герби або прапори держав, урядів, міжнародних організацій, інші геральдичні позначки, географічні назви, опис товарних властивостей виробу, оскільки вони не можуть бути об’єктом виняткової власності. Використання Т.м у міжнародній практиці регулюється угодами, зокрема Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків і угодою про міжнародну класифікацію виробів і послуг для реєстрації знаків, укладеною в Ніцці. В Україні правові питання, пов’язані з реєстрацією та використанням Т.м., підпадають під дію закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Відповідно до цього документа об’єктом Т.м. можуть бути речові, образотворчі, об’ємні та інші позначення або їхні комбінації, виконані в будь-якому кольорі або в кольоровому сполученні. Право власності на Т.м. засвідчується спеціальним свідоцтвом. Термін дії цього свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності й може бути подовжений за клопотанням власника свідоцтва протягом останнього року дії свідоцтва щороку на 10 років. Якщо Т.м. не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом 3 років із дати публікації інформації про видачу свідоцтва, дію такої Т.м. може бути припинено. Нині у фармації Т.м. є найбільш затребуваним і специфічним об’єктом інтелектуальної власності. Найбільш ефективними є речові Т.м.: вони зручні в діловій документації й можуть бути використані в усній рекламі. Речові Т.м. поділяються на знаки, в яких охороняється лише саме слово, і знаки, виконані у певній шрифтовій манері. Об’ємні Т.м. — це тримірне оформлення товару (напр. мило у формі тварини) або його упакування (напр. оригінальна форма флакона, коробки) за умови, що вона не відрізняється винятково функціональним призначенням товару. Маркування випущеного товару і Т.м. переслідують одну й ту ж саму мету — зв’язати продукцію з конкретним виробником, однак таке рішення досягається різними шляхами: при проставленні на продукції Т.м. споживач довідується про виробника лише по умовній позначці, а при маркуванні продукції до потенційного споживача доводиться в повному обсязі вся необхідна інформація про товар і виробника.
У процесі створення нового ЛП важливим елементом є його назва. Виділяють три основні групи назв ЛП: 1) хімічна — похідні від молекулярних формул діючих речовин, що характеризують хімічну структуру молекули. Назва присвоюється на підставі правил спеціальної міжнародної організації (INPAC); 2) міжнародна непатентована назва МHH (INN — international nonproprietary names) — назва, що пройшла офіційну реєстрацію у ВООЗ. Такі назви не можуть реєструватися в національних патентних відомствах; 3) торговельна назва — речове позначення, зареєстроване патентним відомством. Т.м. може бути передана власником іншим юридичним особам частково або цілком, зокрема в рамках ліцензійних договорів. Класифікацію знаків для товарів і послуг надано на рисунку.
Андрощук Т.О., Довгий С.О., Дробовязко В.С. та ін. Промислова власність / За ред. В.Л. Петрова, В.О. Жарова. — К., 1999; Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність. — К., 2006; Гришаев С.П. Правовая охрана изобретений, промышленных образцов, полезных моделей в России и за рубежом. — М., 1993; Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика / За заг. ред. О.Д. Святоцького. — К., 1999. — Т. 3; Цивільний кодекс України. Книга четверта «Право інтелектуальної власності» від 16.01.2003 р., № 435 — ІV.