ТРИЙОДТИРОНІН — високоактивний йодовмісний гормон щитоподібної залози, який разом із тироксином бере участь у регуляції, координації та інтеграції процесів, що відбуваються в організмі. Утворюється з молекул тиреоглобіну під час його протеолізу, а також при окисній конденсації моно- та дийодтирозину:
Т. виявляє значно вищу біологічну активність, ніж тироксин. Він значно легше проникає в клітини-мішені, однак там його синтезується набагато менше. За нормальних умов співвідношення Т. і тироксину становить 1:4. Біологічна дія Т. аналогічна дії тироксину. Дія тиреоїдних гормонів в організмі багатогранна. Вони впливають на різні метаболічні процеси, на ріст та диференціацію клітин, функції нервової системи, стимулюють споживання кисню клітинами, посилюючи окисні процеси. Тиреоїдні гормони у фізіологічних дозах регулюють обмін білків, вуглеводів та ліпідів, але в токсичних дозах проявляють катаболічну дію. Функція щитоподібної залози знаходиться під контролем гіпоталамо-гіпофізарної регуляції. У передній частці гіпофіза синтезується тиреотропний гормон (ТТГ). У свою чергу, синтез ТТГ регулюється тиреотропін-рилізинг-гормоном (ТРГ) гіпоталамуса.
У медичній практиці використовують препарати, які стимулюють або уповільнюють функцію щитоподібної залози. Тиреоїдин — гормональний препарат, який отримують із висушених, знежирених щитоподібних залоз великої рогатої худоби. Виявляє біологічну активність Т. і тироксину. Містить до 25% органічно зв’язаного йоду. Застосовується як засіб для лікування пацієнтів з мікседемою, ендемічним зобом, ожирінням. Після прийому всередину дія настає протягом 3–5 днів, а її максимум досягається лише на 1–5-му тижні лікування. Після відміни препарату ефект зберігається протягом 1–6 тиж. При тривалому застосуванні у високих дозах може викликати явища тиреотоксикозу, прискорення пульсу, підвищене потовиділення, серцебиття та біль у ділянці серця, нервозність, швидке зменшення маси тіла. Тиреоїдин може спричиняти алергічні реакції.
Т. гідрохлорид — синтетичний аналог природного гормону щитоподібної залози. За ефективністю перевищує тиреоїдин та інші тиреоїдні препарати. Фармакологічна дія настає через 6–8 год після прийому всередину, але препарат швидко виводиться з організму, тому призначається декілька разів на добу. Це може призвести до розвитку побічних ефектів (зокрема кардіотоксичності). Застосовується препарат в основному при невідкладних станах, пов’язаних із гіпофункцією щитоподібної залози, з діагностичною метою. Входить до складу препаратів Тиреокомб і Тиреотом.
У клінічній практиці застосовуються антитиреоїдні ЛП (тиреостатики), які впливають на різні механізми гормоноутворення та секрецію тиреоїдних гормонів. Мерказоліл — синтетичний тиреостатичний препарат, який пригнічує синтез Т. і тироксину безпосередньо в щитоподібній залозі, знижує основний обмін, застосовується при дифузному токсичному зобі. При застосуванні у значних дозах препарат зумовлює токсичну дію на кровотворення, аж до розвитку агранулоцитозу.
Биохимия / Под ред. Е.С. Северина. — М., 2003; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Гонський Я.І., Максимчук Т.Т. Біохімія людини. — Тернопіль, 2001.