ХОЛОДОК ЛІКАРСЬКИЙ, спаржа лікарська (лат. Asparagus officinalis; грец. asparagоs — спаржа) — дводомна багаторічна трав’яниста рослина родини Аспарагусових (Asparagiaceae); рос. назва: спаржа лекарственная. Стебло циліндричне, голе, гладеньке, пряме або вгорі нерідко поникле, 30–125 (150) см завв., з багатьма косо догори спрямованими гілками. Листки спіральні, лускаті, при основі — з короткою шпоркою, з голчастими або шилоподібними (1–3 см завд.) так званими кладодіями, зібраними пучками по 3–6 у пазухах. Квітки одностатеві, різновеликі (жіночі удвоє менші за чоловічі), розміщені поодинці або по дві у пазухах листків на довгих (5–12 см) звислих квітконіжках, які посередині або вище мають зчленування; оцвітина проста, правильна, білувата чи жовтаво-зелена, зрослопелюсткова, дзвоникувато-лійкувата, глибокошестироздільна. Плід — куляста, цегляного кольору ягода. Цвіте у червні–липні. Х.л. росте по всій території України на заплавних луках, у трав’янистих місцях, серед чагарників, у світлих лісах, інколи — на полях та на межах. Культивується у Європі як овочева культура. З лікувальною метою використовують кореневища з коренями (Rhizomаta et radices Asparagi), траву (Herba Asparagi), плоди (Fructus Asparagi) і молоді м’ясисті, ще не позеленілі паростки стебел. Паростки зрізають навесні, поки вони ще не повилазили з ґрунту (у цей час вони ще білі, м’які й ніжні), і використовують свіжими для приготування різноманітних страв. Траву збирають під час цвітіння рослини, зрізаючи молоді зелені розгалуження, і сушать у затінку, розстилаючи тонким шаром на тканині чи папері. Сухої трави виходить 25%. Кореневища з коренями заготовляють восени: їх викопують, обтрушують від землі, миють, ріжуть на шматки і сушать під укриттям на вільному повітрі, а при несприятливих погодних умовах — у теплому приміщенні або в сушарці при температурі до 45 °C. Плоди збирають у достиглому стані.
Кореневища і корені Х.л. офіцинальні у Венесуелі, Мексиці, Португалії та Франції. Есенцію зі свіжих пагонів Х.л. використовують у гомеопатії. Кореневища і корені Х.л. містять аспарагін, аргінін, стероїдні сапоніни, кумарин, вуглеводи (до 3,1%), ефірну олію (сліди), каротиноїди (фізамін, капсантин) і сірковмісну кислоту. Трава містить глікозид коніферин, сапоніни, хелідонову і бурштинову кислоти, тирозин і аспарагін. У паростках є аспарагін, каротиноїди, нікотинова (1 мг%) і аскорбінова (до 20 мг%) кислоти, тіамін та рибофлавін. Достиглі плоди містять цукри (до 36%), капсантин, фізамін, алкалоїди (сліди), яблучну й лимонну органічні кислоти. Експериментальними дослідженнями встановлено, що при в/в введенні аспарагіну і екстракту Х.л. розширюються периферичні судини, знижується АТ, збільшується амплітуда і сповільнюється ритм серцевих скорочень, підвищується сечовиділення, покращується функція печінки. Х.л. має сечогінну дію. Відвар кореневищ з коренями п’ють при пієлонефриті, циститі, сечокам’яній хворобі, аденомі простати, цирозі печінки, при серцево-судинних захворюваннях, що супроводжуються набряками нижніх кінцівок і асцитом, при подагрі, ревматизмі та діабеті, при вуграх, висипах, діатезі та екземах; збільшує виділення молока у матерів, які годують грудьми; заспокійливо діє при тахікардії й епілепсії. Замість відвару кореневищ з коренями можна вживати відвар трави Х.л., особливо при неврозах серця і захворюваннях нирок. Зовнішньо у вигляді примочок відвар кореневищ з коренями використовують для лікування захворювань шкіри. Настій плодів Х.л. вживають при імпотенції й геморої. Лікувальне значення (гіпотензивне, заспокійливе і сечогінне) мають і страви, приготовані з молодих паростків стебел.
Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзінський. — К., 1992; Лекарственные свойства сельскохозяйственных растений / Отв. ред. М.И. Борисов, С.Я. Соколов. — Минск, 1985; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002; Энциклопедия пищевых лекарственных растений / В.К. Лавренов, Г.В. Лавренова, В.Д. Онопко и др. — М., 2001.