ЕВТАНАЗІЯ (грец. еuthanasia — eu — добре, приємно + thanatos — смерть) — умисне позбавлення життя хворого з метою полегшення його страждань. Е. називається кожна дія, спрямована на те, щоб покласти край життю тієї чи іншої особи, йдучи назустріч її власному бажанню, виконана незацікавленою особою (за визначенням законодавства Нідерландів). Е. офіційно вперше законодавчо закріплена у Нідерландах, де парламент у 1994 р. прийняв відповідну інструкцію. Його приклад наслідували деякі законодавчі органи інших країн: США, зокрема штат Орегон (1994 р.), Північної провінції Австралії (1995 р.). Е. переслідується законом у всіх інших країнах, навіть якщо хворий сам висловлює та юридично оформляє побажання про те, щоб йому допомогли померти. Вперше термін «Е.» був запропонований у XVII ст. англ. філософом Ф. Беконом для визначення легкої та безболісної смерті і з XIX ст. став означати «умертвити когось із жалю». Широко ця проблема стала обговорюватися із середини 50-х років XX ст., коли лікар Дж. Геворкян опублікував у пресі низку статей, в яких закликав безболісно позбавляти життя злочинців, засуджених до страти, а їх тіла використовувати для наукових досліджень, окремі органи — для трансплантації. Пізніше, коли Дж. Геворкян став свідком жорстоких самогубств, він висловив думку, що зневіреним безнадійно хворим людям, які вирішили покінчити життя самогубством, необхідно в цьому допомогти. Розрізняють активну та пасивну Е. При пасивній Е. припиняється надання медичної допомоги, лікування для підтримки життя, що прискорює настання природної смерті. Така практика поширена в усіх країнах світу, в т.ч. й у нашій країні. Проте найчастіше коли говорять про Е., мають на увазі активну Е., під якою розуміють уведення вмираючому ЛП, що зумовлюють швидке, безболісне настання смерті. Активна Е. має декілька форм: «убивство із милосердя» (відбувається в тих випадках, коли рідні або сам лікар, спостерігаючи болісне страждання безнадійно хворої людини і не маючи змоги допомогти, вводять їй надвисоку дозу знеболювального препарату, внаслідок чого настає швидка й безболісна смерть. Питання про згоду пацієнта у даному випадку взагалі не ставиться, оскільки він не може висловити своє бажання); друга форма активної Е. — самогубство під контролем лікаря, здійснюється за згодою пацієнта, лікар тільки допомагає йому покінчити з життям. Третя форма — власне активна Е. — відбувається без допомоги лікаря. Пацієнт сам вмикає прилад, дія якого призводить до швидкої та безболісної смерті.
Але проблема Е. виникла не тільки в клінічній практиці. Ще раніше вона постала перед ученими-фізіологами, патофізіологами, фармакологами, які під час проведення досліджень використовували тварин і за необхідності, що виникала в умовах досліду, позбавляли їх життя. Тому термін «Е.» при експериментальних дослідженнях означає швидке та безболісне позбавлення життя тварин, яке не викликає у них тривоги та страху. Е. тварин повинна проводитися в окремому приміщенні, де немає інших тварин. Основним правилом при цьому є попередній вплив на ЦНС тварин засобами наркозу і подальший вплив на інші системи організму, що викликає їх загибель. Позбавляти життя тварин слід своєчасно — до виходу зі стану наркотичного сну (в гострому експерименті) або тоді, коли вона стає нежиттєздатною (в хронічному експерименті).
Доклінічні дослідження лікарських засобів / За ред. чл.-кор. АМН України О.В. Стефанова. — К., 2001; Иванов Ю.Н., Иванова Н.М. Жизнь по интуиции: кн. 1. — М., 1994; Ковалев М.И. Право на жизнь и право на смерть // Государство и право. — 1992. — № 7; Крылова Н.Е. Эвтаназия: уголовно-правовой аспект // Вестник Московского университета. — 2000. — № 2.