ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН (грец. оіkоs — дім, середовище + lоgos — слово) — наука, яка вивчає взаємозв’язки і взаємовплив рослин та рослинних угруповань з факторами зовнішнього середовища. Вона виникла на межі загальної екології та ботаніки. Засновником Е.р. є Б.О. Келлер. Значний внесок у становлення Е.р. зробили вітчизняні вчені В.І. Вернадський, Й.К. Пачоський, В.П. Поспєлов, В.Г. Аверін, О.Г. Лебєдєв, П.О. Свириденко та ін. В Е.р. розрізняють аутекологію і синекологію. Аутекологія (грец. autos — сам + oikоs — дім, середовище + lоgos — слово) вивчає зв’язки окремих рослинних організмів із навколишнім середовищем. Синекологія (грец. syn — разом + oikоs — дім, середовище + lоgos — слово) вивчає життя популяцій різних видів рослин, тварин і мікроорганізмів та їх взаємодію із зовнішнім середовищем. Вивченням популяцій займається популяційна Е., або демекологія, яку часто відносять до аутекології.
В Е.р. використовують різні методи, переважно кількісні. Вони базуються на досягненнях фізіології рослин. Для дослідження часто використовують кліматрони — установки, що дозволяють створювати та контролювати умови навколишнього середовища. Головними поняттями Е.р. (як і в загальній Е.) є біосфера, середовище існування та екосистема. Біосфера — оболонка Землі, яка включає частину атмосфери, літосфери і гідросфери, заселених живими організмами. Термін запровадив австрійський учений Е. Зюсс (1875 р.). Цілісне вчення про біосферу розробив український вчений В.І. Вернадський. Середовище існування — сукупність зовнішніх умов, в які потрапляє рослинний організм або інша більш складна біологічна система. Екосистема — біологічна система, що становить функціональну єдність угруповання рослинних організмів і навколишнього середовища. Вона здатна до саморегуляції і самопоновлення. Розрізняють мікроекосистеми (невеликі водойми, солончаки тощо), мезоекосистеми (луговий степ, діброва) та макроекосистеми (континент, океан).
Сукупність факторів середовища, які впливають на той чи інший рослинний організм, становлять екологічні фактори. Екологічні фактори поділяють на абіотичні — кліматичні (волога, тепло, світло, повітря), едафічні (ґрунт, вода), орографічні (рельєф), біотичні — фітогенні (вплив рослин), зоогенні (вплив тварин), антропічні (вплив людини). Екологічні фактори впливають не ізольовано, а в комплексі, що не виключає самостійності та специфіки кожного з них. Під впливом певних екологічних факторів сформувалися ті чи інші екологічні групи рослин (напр. гігрофіти, мезофіти, ксерофіти, галофіти тощо).
Барна М.М. Ботаніка. Терміни. Поняття. Персоналії. — К., 1997; Мороз І.В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології. — К., 1994; Сытник К.М., Брайон А.В., Гордецкий А.В. Биосфера. Экология. Охрана природы. — К., 1987.