ЕРГАСТИЧНІ РЕЧОВИНИ (лат. substantia ergasticae < грец. ergastikоs — діяльний) — компоненти клітини, що утворюються в результаті її життєдіяльності та використовуються нею в різні періоди онтогенезу або є кінцевими продуктами. Більшість Е.р. може розташовуватися в гіалоплазмі, органоїдах або вакуолях у твердому або рідкому стані. Наявність, форма, розміщення включень є диференційними ознаками, які можна використовувати в порівняльній діагностиці ЛРС. До Е.р. належать: запасні включення — вуглеводи, білкові фракції, ліпіди та жироподібні речовини (див. Запасні включення рослинної клітини); продукти обміну — кристали карбонату або оксалату кальцію, лимоннокислого кальцію, гіпсу, кремнезему, які є кінцевими продуктами метаболізму і не мають чітко визначених етапів наступних перетворень, а також вторинні метаболіти — ефірні олії, смоли, бальзами, глікозиди, алкалоїди, дубильні речовини (таніни) тощо.
Кристалічні включення розрізняють за формою, яка залежить від кількості молекул кристалізаційної води, що приєднується при утворенні кристала. Кристали моногідрати оксалату кальцію (СаС2О4 · Н2О) мають форму квадратів, ромбів або октаедрів, а дигідрати (СаС2О4 · 2Н2О) — призм, подвійно схрещених кристалів або зірчастих зростків кристалів. Кристалічні включення оксалату кальцію під дією мінеральних кислот розчиняються. Кристали оксалату кальцію утворюються у багатьох рослин; відсутні у синьозелених і кремнієвих водоростей; у незначній кількості є у мохів. У покритонасінних вони накопичуються у значній кількості (родини пасльонових, гвоздикових тощо) або відсутні взагалі (ранникові, рід Наперстянка). За формою розрізняють такі форми кристалів оксалату кальцію: поодинокі кристали (рисунок, а) — у формі призм (черешки бегонії), витягнутих у довжину паличок, ромбоїдів (луски цибулі городньої); друзи (див. рисунок, б) складаються зі зрощених кристалів і мають зірчасту форму, відрізняються за розмірами. Виявляються у різних органах багатьох лікарських рослин; рафіди (див. рисунок, в) — голчасті кристали, загострені на кінцях, розташовуються в клітинах пачками і випадають при пошкодженні їх оболонки.
Рисунок. А. Кристалічні включення: а — поодинокі кристали; б — друзи; в — рафіди; г — стилоїд; д — кристалічний пісок; Б. Цистоліт
Характерні для рослин класу однодольних (конвалія звичайна, купина лікарська), рідше відмічають у рослин класу дводольних (марена красильна, хміль звичайний); стилоїди (див. рисунок, г) — великі поодинокі голкоподібні кристали із загостреними кінцями, характерні для рослин класу однодольних (ірис садовий); кристалічний пісок (див. рисунок, д) — дрібні кристали різної форми, які повністю заповнюють клітину (листки дурману звичайного, беладони звичайної, кора бузини чорної). Кристалічним піском обрамлені оболонки елементів флоеми деяких голонасінних.
У грибів роду Citromyces відкладається лимоннокислий кальцій, у лозі винограду — виннокислий кальцій, у водоростей роду Penium і деяких представників вищих рослин (каперси колючі) — гіпс. У деяких представників водоростей, плаунів, папоротей, голонасінних (хвоя сосни) і покритонасінних (орхідейні, пальмові) в клітинах відкладається кремнезем. Кремнезем може накопичуватися в цистолітах. Цистоліти (див. рисунок, Б) — це гроноподібні утворення у клітині — літоцисті, які відрізняються більшими розмірами, наявністю ніжки, мінералізованої кремнеземом, і тілом, на якому відкладаються солі карбонату кальцію. Наявність та форма цистолітів є диференціальною ознакою деяких родин. Під дією мінеральних кислот карбонат кальцію розчиняється з виділенням бульбашок вуглекислого газу. Цистоліти частіше виявляють у клітинах епідерми, в основі волосків (кропива, коноплі, тут), у паренхімних клітинах листків, стебел, коренів. Тіло цистоліту може бути булавоподібної, горбчастої та видовженої форми.
Лотова Л.И. Морфология и анатомия высших растений. — М., 2001; Рейвн П., Эверт Р., Айкхорн С. Современная ботаніка. В 2 т. — М., 1990. — Т. 1.