ЕРИТРОЦИТИ

Еритроцити (лат. еrythros — червоний + kytos — клітина). Кількість еритроцитів у крові — один з найбільш важливих показників характеристик системи крові. Нормальні величини: за клінічним аналізом крові (4,0–5,1)·10¹²/л у чоловіків; (3,7–4,7)·10¹²/л у жінок. Це найбільш численний морфологічний елемент крові, що містить гемоглобін. Він утворюється з ретикулоцита після виходу його з кісткового мозку. Остаточне перетворення ретикулоцита в зрілий Е. відбувається протягом декількох годин. Ееритроцит має форму двоввігнутого диска, що забезпечує максимальне співвідношення площа поверхні / об’єм. Діаметр зрілого еритроцита 7–8 мкм (відхилення в межах 5,89–9,13 мкм — фізіологічний анізоцитоз), це без’ядерна клітина.

Підвищення кількості еритроцитів у крові — еритроцитоз (більше 6,0·10¹²/л у чоловіків і більше 5,0·10¹²/л у жінок) — одна з характерних лабораторних ознак еритремії. Еритроцитоз може бути абсолютним (збільшення маси циркулюючих еритроцитів унаслідок посилення еритропоезу) і відносним (внаслідок зменшення об’єму циркулюючої крові). Підвищення кількості еритроцитів більше 6,5·10¹²/л є симптомом еритремії (первинний еритроцитоз). Вторинні еритроцитози можуть бути абсолютними, оскільки вони супроводжуються посиленням нормального еритропоезу (хронічні захворювання легень, уроджені пороки серця, гемоглобінопатії та ін.). Вторинні відносні еритроцитози пов’язані зі зниженням маси циркулюючої крові та плазми крові при нормальному обсязі циркулюючих еритроцитів.

Зниження кількості еритроцитів — основний критерій анемій, які за патогенетичною оцінкою діляться на:

• дефіцитні (білково-дефіцитні, вітамінодефіцитні, залізодефіцитні);
• постгеморагічні (внаслідок гострих і хронічних крововтрат);
• гіпо- та апластичні (вроджені й набуті форми);
• гемолітичні (спадкові та набуті).

Ступінь еритроцитопенії (зниження кількості еритроцитів) широко варіює при різних формах анемії. При залізодефіцитній анемії на ґрунті хронічних втрат крові кількість еритроцитів може бути в нормі або незначно зниженою — (3,0–3,6)·10¹²/л. При гострій крововтраті, В₁₂-дефіцитній, гіпопластичній та гемолітичній анемії після гемолітичного кризу вміст Е. у крові може знижуватися до (1,6–1,0)·10¹²/л, що є показанням до виконання невідкладних лікувальних заходів. Кількість еритроцитів, крім анемії, знижується при збільшенні об’єму циркулюючої крові — вагітність, гіперпротеїнемія, гіпергідратація. Зміни розмірів еритроцитів (анізоцитоз), форми (пойкілоцитоз), кольору (анізохромія) лежать в основі ознак різних форм анемій (таблиця).

Таблиця. Характеристика еритроцитів при різних видах анемій

Визначають також гематокритне число — відсоткове співвідношення об’єму плазми крові та формених елементів крові. Нормальні величини за цими показниками: у чоловіків — 0,40–0,48% та у жінок — 0,36–0,42%. Зниження гематокритного числа до 0,20–0,25% відмічають при анеміях, а підвищення до 0,55–0,65% — при еритреміях.

Досліджують також осмотичну резистентність еритроцитів з використанням гіпотонічних розчинів хлориду натрію. Нормальні величини: у здорових — початок гемолізу при концентрації хлориду натрію 0,50–0,45%, повний гемоліз — при концентрації 0,40–0,35%. Зниження резистентності еритроцитів (поява гемолізу при більш високих, ніж у нормі, концентраціях хлориду натрію — 0,7–0,75%) відмічається при: гемолітичних несфероцитарних анеміях, спадковому мікросфероцитозі. Підвищення резистентності еритроцитів виявляють при таласемії (спадкова форма анемії), гемоглобінопатіях (спадкова патологія, яка характеризує підвищення патологічних типів гемоглобіну).

Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) характеризує ступінь виразності запальних змін в організмі людини. Нормальні величини: 1–10 мм/ч у чоловіків, 2–15 мм/ч у жінок. Підвищення ШОЕ виявляється при різних запальних процесах, інтоксикаціях, гострих і хронічних інфекціях, при інфаркті міокарда, пухлинах, після крововтрат, оперативних втручань. Особливо виражене збільшення ШОЕ характерне для гемобластозів (мієломна хвороба, хвороба Вальденстрема та ін.), злоякісних новоутворень, хронічного активного гепатиту, цирозу печінки, туберкульозу, амілоїдозу, колагенозів. Зниження ШОЕ відмічають при еритремії та симптоматичних еритроцитозах, вірусних гепатитах, механічних жовтухах, гіперпротеїнеміях, прийомі саліцилатів, хлориду кальцію.

Данилова Л.А. Анализы крови и мочи. — СПб., 2005; Медведев В.В., Волчек Ю.З. Клиническая лабораторная диагностика: Справочник для врачей. — СПб., 1995; Назаренко Г.И., Кишкун А.А. Клиническая оценка лабораторных исследований. — М., 2002.