ДЕЗІНСЕКЦІЯ (лат. desinsectio < фр. префікс des — знищення, видалення + лат. insectum — комаха) — система заходів, яка має велике санітарно-гігієнічне значення для знищення членистоногих, що є переносниками збудників інфекційних та інвазійних хвороб (кліщів, бліх, вошей, мух, москітів, комарів та ін.), і постільних клопів, тарганів, рудих будинкових мурах тощо. Термін «дезінсекція» у 1910 р. упровадив М.Ф. Гамалея. Комплекс дезінсекційних заходів передбачає профілактику та знищення комах у населених пунктах і здійснюється санітарно-епідемічними та дезінфекційними установами. Основним принципом Д. є вибір найбільш раціональних методів залежно від конкретних умов, виду членистоногих та фази їх розвитку. До профілактичної Д. належить дотримання правил особистої гігієни і санітарно-технічних правил. З метою знищення членистоногих застосовують фізичні, механічні, хімічні, біологічні методи. До фізичних агентів Д. належать гаряче сухе або зволожене повітря, гаряча вода, пара, вогонь. Механічними засобами Д. є звичайні прийоми очищення приміщень та окремих предметів (використання пилососа, витрушування, вибивання); для виловлення комах існують різні види пасток з принадами, липкий папір. Хімічний метод Д. передбачає застосування різних інсектицидів — синтетичних, рослинних та інших, які повинні відповідати таким вимогам: згубно впливати на членистоногих при мінімальному ушкодженні свійських тварин і людей; у мінімальній дозі за короткий строк убивати членистоногих на всіх стадіях розвитку; мати значну стійкість; не втрачати ефективності під впливом метеорологічних факторів; не пошкоджувати об’єкти, на які їх наносять; не відлякувати членистоногих, а приваблювати їх; не мати неприємного запаху; мати нескладну технологію виробництва і бути пожежобезпечними. Залежно від шляхів проникнення препаратів в організм членистоногих інсектициди поділяють на кишкові (через травний тракт), контактні (через зовнішні покриви) і фуміганти (через дихальні шляхи). При всіх шляхах проникнення інсектицид розноситься гемолімфою по всьому організму. Токсична дія (незалежно від шляхів введення) головним чином складається з хімічних реакцій, що призводять до порушення обміну речовин, ферментативних процесів, ураження нервової та інших систем. Деякі з контактних отрут руйнівно діють на тканини організму членистоногих. Ефективність дії інсектицидів залежить від їх дози, температури довкілля, тривалості і повноти контакту членистоногих з препаратом та їх чутливості до нього на кожній стадії розвитку. До сучасних синтетичних інсектицидів належать високотоксичні та швидкодіючі фосфороорганічні сполуки — похідні дитіофосфорної кислоти, ефіри тіофосфорної кислоти тощо (дихлофос, карбофос, вофатокс СП18, дофлокс та ін.), які за механізмом дії є ферментативними отрутами, що затримують утворення холінестерази. Вони вирізняються здатністю до тривалого зберігання токсичних властивостей (тривалість остаточної дії — від декількох днів до місяця) при їх нанесенні на поверхню і виявляють контактну, кишкову та фумігантну дію на членистоногих. Випускають ці продукти у формі порошків, аерозолів, концентрованих емульсій і олівців з різним вмістом діючої речовини. Використовують також борну кислоту, фтористий натрій, тіодифеніламін та ін., які належать до групи кишкових отрут. Основна діюча речовина більшості протипедикульозних засобів, які застосовують у вигляді емульсій, шампунів, лосьйонів та аерозолів, належить до групи природних піретринів (натуральних екстрактів квіток піретруму — персидської ромашки), що мають інсектицидні властивості, малотоксичні для ссавців, а для комах є нейротоксичними отрутами. Механізм їх дії полягає в порушенні катіонного обміну мембран нервових клітин комах. До протипедикульозних засобів також належать піперонілу бутоксид, який потенціює дію піретрину за рахунок блокади детоксикаційних ферментів, що виділяються комахами, та фосфороорганічний інсектицид малатіон, який знижує вивільнення холінестерази в нервових структурах комах. Маючи різні механізми інсектицидної дії, ці засоби попереджають розвиток стійкості до одного з них. Протипедикульозні засоби впливають не лише на дорослих особин головних і лобкових вошей, а й на їх яйця (гниди). Для лікування корости застосовують бензилбензоат, який чинить токсичну дію на коростяних кліщів. З метою Д. як біологічні агенти використовують природних ворогів членистоногих: патогенні мікроорганізми, гельмінти, віруси, гриби. Перевагою цього методу є специфічність більшості збудників по відношенню до певних видів членистоногих. Перспективними є методи статевої стерилізації за допомогою хімічних речовин, іонізуючого випромінювання, гормонів, які сприяють зниженню плідності популяції комах.
Большой энциклопедический словарь. В 2 т. — М., 1991. — Т. 1; Евплов В.И. Дезинфекция и стерилизация в лечебном учреждении. — Ростов-на-Дону, 2003; Компендиум 2015 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко. — К., 2016.