ДЕРЖАВНА ВЛАСНІСТЬ — привласнення державою (як суб’єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частки національного доходу та інших об’єктів власності. Власність — соціологічна категорія, яка містить низку підсистем суспільних відносин (економічних, соціальних, правових, психологічних, національних тощо), що прямо й опосередковано стосуються привласнення предметів природи в процесі праці та привласнення матеріальних і духовних благ через соціально-економічну форму суспільного способу виробництва. Власник — фізична або юридична особа, яка володіє речами, майном, цінностями, благами, об’єктами інтелектуальної власності тощо, привласнює доходи, вступає в економічні зв’язки та відносини з іншими власниками. Д.в. належить до колективних форм власності, оскільки її персоніфікатором в економічних системах є різний за чисельністю апарат державних чиновників (як правило, вищих) та повною мірою інші верстви населення. Стосовно фармації з розпадом Радянського Союзу частка державної власності у фармацевтичній галузі поступово зменшувалась і на сьогодні існують лише окремі приклади фінансування бюджетних фармацевтичних закладів державної форми власності — це лікарняні та міжлікарняні аптеки, які функціонують на засадах відділення певного лікувально-профілактичного закладу і не є юридичною особою.
Розвиток Д.в. на всіх етапах супроводжувався більшою гарантією зайнятості працівників, ретельно планувалася кількість підготовки фахівців, у тому числі лікарів, провізорів, фармацевтів, надання товарів і послуг за нижчими, ніж у приватних компаній, цінами тощо, тобто значно більше враховував інтереси широких верств населення, була гарантована більша частина пільг щодо фармацевтичного забезпечення хворих, які мали на це право за відповідним законодавством. Тому у Д.в. частково виражалися ознаки загальнонародної власності. Водночас негативними ознаками Д.в. є бюрократизація в прийнятті рішень.
Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К., 1996; Економічна енциклопедія: У 3 т. / Ред. С.В. Мочерний. — К. — Тернопіль, 2000.