ДЕСЕНСИБІЛІЗАЦІЯ (лат. hyposensibilisatio < лат. de — усунення, віддалення + sensibilis — чутливий; син.: гіпосенсибілізація) — одна із стадій алергії, при якій відбувається повна або часткова, тимчасова або постійна втрата гіперчутливості організму до будь-якого алергену. Д. виникла як метод подолання анафілаксії (див. Анафілаксія). Проблема анафілаксії послужила стимулом багатьом дослідникам для розробки методів її подолання. Першим став відомий мікробіолог О.М. Безредко (1907), який запропонував послідовне введення лікувальних сироваток у низьких дозах, що знижували чутливість організму до алергену. З цією метою вводять під шкіру спочатку лікувальну сироватку в невисокій дозі перед введенням основної дози або декількох низьких доз з підвищеною концентрацією препарату з інтервалом 15–30 хв. До деяких алергенів Д. може виникнути спонтанно з перебігом часу. Штучно Д. можна відтворити при введенні чужорідних сироваток за відповідною схемою. Для цього спочатку вводять препарат в невисоких дозах, які тимчасово виснажують антитіла під прикриттям Д., а через 1–2 год вводять решту частини сироватки. Д., або гіпосенсибілізацію, можна викликати багаторазовим введенням мікродоз відповідного алергену. В такому випадку виникає синтез блокуючих антитіл, які з’єднуються з алергеном до їх взаємодії з алергічними антитілами. Можлива також проліферація клону лімфоцитів-супресорів, компетентного по відношенню до цього алергену. Таким чином, Д. — це імунологічний метод лікування, який використовується для усунення сенсибілізації або зниження чутливості сенсибілізованих лімфоцитів. Принцип методу полягає в тому, що дозу алергену підвищують доти, доки контакт з ним уже не супроводжуватиметься реакцією. У дослідах на тваринах Д. найчастіше досягається застосуванням антигену в високих дозах, який реагує з антитілами або сенсибілізованими лімфоцитами. У клінічній практиці такий варіант методу не знаходить широкого застосування через пов’язані з ним побічні явища.
Поздеев О. К. Медицинская микробиология. — М., 2001.