ДІЄТИЧНІ ДОБАВКИ (англ. Dietary Supplement) — вітамінні, вітамінно-мінеральні добавки, рослинна сировина (вуглеводи, амінокислоти, протеїни, ліпіди, рослинні олії, екстракти та інші продукти з сировини рослинного і тваринного походження), окремо або в суміші у формі таблеток, порошків, розчинів, що приймаються перорально разом з їжею або додаються до їжі в межах фізіологічних норм і вважаються необхідними або корисними для забезпечення здоров’я людини. Д.д. можуть додаватися до окремих харчових продуктів з урахуванням рівня включень, визначеного у відповідних санітарних заходах, а також вироблятися для безпосереднього споживання як самостійний харчовий продукт. Рекомендовані допустимі добові дози Д.д. для споживання затверджує Головний державний санітарний лікар МОЗ України за рекомендацією Національної комісії з Кодексу Аліментаріус (аліментарний — alimentarius; лат. alimentum — їжа, харчовий продукт; той, що належить до їжі, пов’язаний з їжею або харчуванням; такий, що спричинений їжею). Д.д. поділяють на нутрієнти (нутрицевтики), еубіотики та парафармацевтики (див. також Нутриціологія).
Харчові продукти для спеціального дієтичного споживання (ХПСДС), до 2005 р. «спеціальні харчові продукти», тобто продукти, які перероблені або розроблені для задоволення дієтичних потреб. Склад таких продуктів значною мірою відрізняється від складу звичайних харчових продуктів, вони виробляються на підприємствах харчової промисловості і не можуть бути замінниками ЛП (табл. 1). ХПСДС реалізуються в торговельній мережі як продукти харчування для спортсменів, дітей та осіб похилого віку.
Функціональний харчовий продукт (ФХП) — такий, що містить БАР, лікарські субстанції та пропонується для профілактики або пом’якшення перебігу хвороби людини (див. також Нутриціологія). До категорії ФХП включають: натуральні харчові продукти, які містять необхідну кількість функціональних інгредієнтів (нутрієнтів) або групи таких інгредієнтів; натуральні продукти, які додатково збагачені будь-яким функціональним інгредієнтом або їх групою; натуральні продукти, з яких еліміновано компонент, що перешкоджає виявленню фізіологічної активності інгредієнтів; натуральні продукти з інгредієнтами, модифікованими з метою виявлення фізіологічної активності або для зростання цієї активності; продукти, модифіковані з метою підвищення засвоєння вихідних активних інгредієнтів; натуральні або штучні продукти, в яких унаслідок комбінації технологічних прийомів виникає здатність зберігати та поліпшувати фізичне або психічне здоров’я людини та/або знижувати ризик захворювання.
Інгредієнти, які надають продуктам функціональні властивості, повинні відповідати таким вимогам: позитивно впливати на харчування та здоров’я (корисні властивості науково обґрунтовані, а добові норми затверджені фахівцями), бути безпечними з точки зору збалансованого харчування, мати точні фізико-хімічні показники та методики їх визначення), не повинні знижувати харчову цінність продуктів, прийматися перорально як їжа, мати вигляд звичайної їжі (не вироблятися у формі капсул, таблеток, порошків тощо), бути натуральними. Сьогодні виробляються 4 групи продуктів функціонального харчування: зернові сніданки, молочні продукти, жирові емульсійні продукти та жирні олії, безалкогольні напої (табл. 2).
ФХП, Д.д. та ХПСДС принципово відрізняються лише за формою, в якій дефіцитні нутрієнти (функціональні інгредієнти) потрапляють в організм людини. У разі ФХП функціональні інгредієнти входять до складу традиційних харчових продуктів. Крім того, концентрація діючих речовин у Д.д та ХПСДС може значно перевищувати фізіологічні потреби, тому їх рекомендують приймати курсами певний час. Концентрація функціональних інгредієнтів у ФХП наближається до оптимальної, тому ці продукти вживают невизначено тривалий час. Якщо Д.д. та ХПСДС реалізуються через аптечну мережу, у споживачів виникає думка, що вони належать до ЛП. Відмінність між цими категоріями товарів наведено у табл. 1.Напої є найбільш технологічним продуктом для створення нових видів функціональної їжі завдяки зручності введення до їх складу нових функціональних інгредієнтів. Згідно з даними деяких авторів майже 25% харчових продуктів у країнах ЄС належить до ФХП.
Багато аспектів застосування та реалізації Д.д. викликають суперечки й неоднозначно трактуються різними фіхівцями. Основними ризиками при тривалому й безконтрольному застосуванні Д.д. є: недостатнє вивчення специфічної дії; поява артефактів з нез’ясованою ефективністю на технологічній стадії; побічні дії окремих компонентів Д.д., напр. антраглікозиди листя сени викликають зневоднення організму та атонію кишечнику при тривалому застосуванні; корені женьшеню протипоказані при гіпертензії й тахікардії; відсутність вивчення ефектів, що виникають при поєднанні компонентів; тільки клінічні випробування можуть з’ясувати дію Д.д., що містять декілька видів рослинної сировини або екстрактів; ризик передозування; використання Д.д. як засобів профілактики та самолікування; наявність сильнодіючих компонентів (трава ефедри, полину гіркого, що містять речовини, здатні викликати порушення роботи ЦНС тощо); недосконалість маркування; відсутність протипоказань, незважаючи на можливість взаємодії компоненів Д.д. з ЛП, які приймає людина; недостатнє вивчення впливу компонентів Д.д. на вагітних та плід; відсутність чітких рекомендацій офіційної медицини щодо застосування Д.д.
Виходячи з цього, забороняється введення в обіг Д.д., ХПСДС та ФХП, які не пройшли державну санітарно-епідеміологічну експертизу та державну реєстрацію. Реклама ХПСДС, ФХП та Д.д. має свої особливості, а її текст попередньо погоджується з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.
Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» // Відомості Верховної Ради. — 2005. — № 50; Пищевые продукты и пищевые добавки: Определение безопасности и эффективности биологически активных добавок к пище: Методические указания. — МУК 2.3.2.721–98. — М., 1999; Сметаніна К.І. Фармаконутриціологія як науково обґрунтований напрямок профілактичного використання біологічно активних добавок // Фармац. журн. — 2006.– № 6; Шендеров Б.А. Функциональное питание и его роль в профилактике метаболического синдрома. — М., 2008.