ЯКІРЦІ — Trіbulus L. (латинізована грец. назва рослини tribolos) — рід переважно однорічних трав’янистих рослин родини парнолистових (Zygophyllaceae). Існує близько 20 видів Я., головним чином розповсюджених у східній частині Середземномор’я, а також на півдні Африки і в Америці, у СНД — 2 види. У медицині використовують Я. сланкі — Trіbulus terrеstris L. (лат. terrestris, е — наземний); рос. назва — якорцы стелющиеся; нар. назва — бабині зуби. Росте на Півдні України (у Криму включно), у Молдові, Центральній Азії й на Кавказі. Культивується. Однорічна рослина з тонким коренем і простягненими на землі гіллястими стеблами до 10–50 см завд. Листки супротивні, парноперисті, з 6–8 парами довгастих листочків. Квітки жовті, дрібні, поодинокі, розташовані в пазухах листків. Плоди часточкові, складаються з 5 зірчасто розташованих плодиків (мерикарпіїв) з гострими колючками. Цвіте у червні–липні. Зустрічається на сухих піщаних місцях, баштанах, городах, полях та на узбіччях доріг.
Як ЛРС використовують усю надземну частину Я. сланких — Herba Tribuli terrestris. Заготовляють траву у фазу цвітіння й плодоносіння, висмикуючи її з коренями, сушать як у тіні, так і на сонці.
Основними діючими речовинами Я. сланких є стероїдні сапоніни (0,7–2%): діосцин, грацилін, тігогенін, гекогенін (12-оксотигогенін); флавоноїди: астрагалін, трибулозид, рутин; дубильні речовини, смоли, аскорбінова кислота.
Діосгенін
Тигогенін
Гекогенін
Препарат Трибуспонін (сума стероїдних сапонінів) має антисклеротичну дію. Рідкий екстракт Я. сланких виявляє сечогінні, протисклеротичні та гіпотензивні властивості, стимулює секрецію шлунка. Ефективний для лікування хворих на атеросклероз, гіпертонічну хворобу, стенокардію. Використовується в гомеопатії як сечогінна і тонізуюча ЛРС.
Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева, К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002; Trease G.E., Evans W.C. Pharmacognosy. — London; Philadelphia; Toronto; Sydney; Tokyo, 1996; Tyler V.E., Brady L.R., Robbers J.E. Pharmacognosy. — Philadelphia, 1988.