АВТОВАКЦИНА (грец. autos — сам + vaccinum — вакцина) — препарат бактеріального походження, виготовлений із патогенних або умовно-патогенних мікроорганізмів, виділених з організму хворого з метою його лікування. Дія А. специфічна, призначення та застосування суворо індивідуальне. Вперше поняття А. введено англійським бактеріологом Райтом (A.E. Wright) у 1909 р. До А. належать також: моноавтовакцини — препарати, виготовлені окремо із кожного виду мікроорганізмів, виділених у хворого для виявлення підвищеної чутливості до окремих видів бактерій, з яких складається мікрофлора пацієнта; поліавтовакцини — препарати, виготовлені з декількох видів мікроорганізмів, що входять до складу мікрофлори хворого. Види А.: корпускулярні, комплексні, бактеріальні суспензії для перорального застосування (син.: автоентеровакцини), живі А. для підсадки до нормальної мікрофлори хворого. А. корпускулярні — суспензії живих або інактивованих бактеріальних клітин, вирощених у рідких або щільних середовищах; комплексні А. — препарати, які містять цілі мікробні клітини бактерій та продукти їх метаболізму; автоентеровакцини — препарати, виготовлені з мікроорганізмів системи травлення. До їх складу не входять консерванти. Живі А. виготовляють зі штамів кишкової палички, виділених при посівах калу у хворого на дисбактеріоз. Використовують для біологічної імплантації мікроорганізмів у товсту кишку цього ж хворого в комплексі з молочним цукром для підтримки середовища, необхідного для росту кишкової палички. Оцінка ефективності автовакцини проводиться на основі динаміки клінічної картини, елімінації збудника з організму хворого, нарощуванням титру антитіл. За методом одержання А. відносять до знешкоджених вакцин. Принцип методу одержання: на 1-му етапі, напр., гній фурункула засівають на пластинковий агар і наступної доби колонії стафілокока пересівають на скошений агар; на 2-му етапі чисту культуру стафілокока на скошеному агарі змивають ізотонічним розчином натрію хлориду, суміш прогрівають на водяній бані при температурі 70 °С протягом 1 год та відсівають на живильний агар для перевірки стерильності; на 3-му етапі за допомогою стандарту каламутності, виготовленого із пірексскла, суміш стафілокока розводять до відповідної концентрації і знову перевіряють на стерильність. А. не містять баластних речовин, що значно зменшує кількість ускладнень. Діючою субстанцією А. є мікробна клітина з антигенами, які входять до її складу. Механізм дії А.: стимуляція імуногенезу та активація фагоцитарних властивостей лейкоцитів і клітин макрофагальної системи. А. властива імуностимулювальна і десенсибілізувальна дія. Мета використання: вакцинотерапія при інфекційних хворобах, що мають тривалий хронічний перебіг (хронічна гонорея, хронічна дизентерія, бруцельоз, хронічні стафілококові інфекції); для лікування хронічних рецидивуючих місцевих або генералізованих захворювань у пацієнтів з набутою недостатністю імунної системи (бруцельоз, черевний тиф, гонорея, склерома, озена, пневмонія, бронхіт, уретрит); при недостатній ефективності ЛП, що часто буває пов’язано з антибіотикорезистентністю збудника. Сувора специфічність та індивідуальність застосування пов’язані з тим, що дія А. викликає загострення перебігу інфекційного захворювання.
БМЭ. — М., 1978. — Т. 2; Вершигора А.Е. Микробная аллергия. — К., 1981; Иммунология. Справочник / Под ред. Г. Бундшу. — К., 1981; Павлович С.А. Основы иммунологии. — Минск, 1997.