АЙЛАНТ — Ailanthus (лат. назва молукського дерева aіlanto) — рід високих листяних дерев родини симарубових (Sіmaroubaceae). Нараховують близько 10 видів (за іншими даними — до 15), у СНД — 3 види (культурні). Найпоширеніший вид — А. найвищий (китайський ясень, оцтове дерево) — Aіlanthus altіssіma (Mіll.) Swіngle = A. glandulosa Desf. (від лат. altіssіmus, a, um — найвищий + glandulosus, a, um — залозистий від glandula — залоза) — велике дерево висотою до 30 м, з широкою ажурною кроною, з довгим непарноперистоскладним листям. Листя чергове, до 60–80 см з 13–25 видовжено-яйцеподібними листочками. Квітки дрібні, 5-пелюсткові, роздільностатеві, зеленувато-жовті, у пухких верхівкових волотеподібних суцвіттях до 30 см. Плоди плоскі, неправильно-ромбічні, яскраві червоно-коричневі крилатки з 1 насіниною. Батьківщина — Китай, дикі А. ростуть в Японії, Індії, Австралії та на Молукських островах. Культивується на Кавказі, у Центральній Азії, в Україні — як декоративне.
З лікувальною метою використовують траву (листя, квітки), плоди й кору. Трава й плоди містять: сапоніни, стерини, флавоноїди, гіперозид, симарубін, невелику кількість алкалоїдів, гіркі речовини — айлантин, квасин. У корі міститься до 12% дубильних речовин, сапоніни, алкалоїди, стерини.
У науковій медицині використовуються зрілі та висушені плоди. Препарати А. мають виражену антимікробну й протизапальну дію. Настойка з плодів А. входила до препаратів Ангіноль та Ехінор, які застосовували при різних видах ангіни. Плоди використовують у гомеопатії при нирковій та жовчнокам’яній хворобах. Квітки, свіжі плоди й молоду кору застосовують у народній медицині при скарлатині, рідше — при дифтерії, листя і корені А. мають антигельмінтну дію (стьожкові гельмінти) і при дизентерії. Листя А. використовується при лікуванні пацієнтів з лейшманіозом. Листочки складного листка іноді в закордонній сировині фігурують як домішка-фальсифікат до листків беладони. Колись у країнах Східної Азії смолистий сік кори айлантів використовувався для виготовлення різних ліків, бальзамування трупів, для виготовлення лаку й олійних фарб. Кора і листя А. мають подразливі властивості, тому в садівників, які обрізають його гілки, на обличчі або руках іноді з’являються пухирчасті або гнійничкові висипання. У тварин, які поїдають листки А., можливі отруєння.
Лікарські рослини / Відповід. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб, 1999.