АКОМОДAЦІЯ ОКА (лат. ассоmmodatio — пристосування) — здатність ока чітко бачити предмети, що знаходяться від нього на різній відстані. А.о. здійснюється завдяки здатності кришталика змінювати свою кривизну, внаслідок чого змінюється заломлювальна сила всієї оптичної системи ока. Фізіологічний механізм А.о. такий: при скороченні волокон закладеного у війковому тілі акомодаційного м’яза (m. ciliaris) відбувається розслаблення цинової зв’язки (zonula Zinni), за допомогою якої кришталик, укладений в капсулу, прикріплений до війкового тіла. Зменшення натягнення волокон цієї зв’язки послаблює, у свою чергу, ступінь натягнення капсули кришталика, внаслідок чого кришталик завдяки своїм еластичним властивостям набуває більш опуклої форми. При розслабленні м’яза акомодації відбувається зворотний процес. Доведено, що при А.о. кришталик змінює свою форму нерівномірно: особливо опуклим він робиться в центральній, протизіничній зоні, що має основне значення для оптики ока; по периферії він сплющується. У підвищенні заломлювальної здатності кришталика у процесі А.о. відіграє роль не тільки чинник зміни кривизни його поверхні, але й взаємне переміщення волокон кришталикової субстанції, які мають різний коефіцієнт заломлення, завдяки чому заломлювальна сила його центральної частини збільшується. У процесі А.о. кришталик дещо опускається донизу. А.о. може здійснюватися лише у відомих межах, які визначаються, з одного боку, так званою найближчою точкою ясного зору (punctum proximum), а з іншого — найдальшою точкою ясного зору (punctum reraotum). Важливе практичне значення має закономірна вікова зміна А.о. у зв’язку з тим, що кришталик поступово втрачає свою еластичність і здатність змінювати форму. Послаблення А.о. з віком позначається на поступовому віддаленні від ока найближчої точки ясного зору і зменшенні довжини А.о. Зумовлене віковими змінами ока зниження здатності акомодувати називається «старечим зором»; при цьому слід призначати відповідні коригувальні окуляри. При так званій нормальній (еметропічній) рефракції явище «старечого зору» відчувається найчастіше у осіб віком 40–45 років, коли вперше і виникає необхідність користуватися окулярами. Серед інших порушень А.о. слід вказати спазм і параліч А.о. Під спазмом А.о. розуміють більш-менш тривале й зайве її напруження, що продовжується і після того, як очі перестали фіксувати близький предмет. Параліч А.о. характеризується повною втратою здатності розрізняти дрібний шрифт на близькій відстані; при парезі А.о. ця здатність лише послаблюється. Паралічі й парези А.о. можуть мати центральне походження; такі паралічі А.о. зазвичай зумовлені інфекціями або інтоксикаціями: сифілісом, енцефалітом, грипом, дифтерією, діабетом, ботулізмом і т.п. Периферичні паралічі А.о. внаслідок ураження м’яза А.о. або нервових закінчень в ньому виявляють при ударах (контузіях) очей, прийомі всередину препаратів атропіну або беладони, а також можуть бути штучно викликані в клініці, коли з метою дослідження і лікування вдаються до розширення зіниці закапуванням у кон’юнктивальний мішок розчинів атропіну, скополаміну та інших препаратів, які розширюють зіницю і діють одночасно на А.о. ЛП також впливають на А.о. Напр. М-холіноміметики (пілокарпін, ацеклідин), антихолінестеразні (неостигміну метилсульфат, армін) викликають спазм А.о., М-холіноблокатори (атропін) — параліч А.о.
Агаджанян Н.А., Тель Л.З., Циркин В.И., Чеснокова С.А. Физиология человека. — М., 2001; БМЭ. — М., 1983. — Т. 1; Словарь физиологических терминов / Под ред. акад. О.Г. Газенко. — М., 1987.