АКТИВИ НЕМАТЕРІАЛЬНІ — довгострокові права, що забезпечують власникам певний дохід або іншу користь, яким притаманна вартість і які не мають матеріально-речової форми. Поняття «А.н.», використовується професійними оцінниками та бухгалтерами. З точки зору бухгалтерського обліку А.н. — це новий об’єкт обліку в умовах ринкової економіки. Уперше термін «А.н.» у бухгалтерському обліку був уведений у 1988 р. і закріплений офіційно в бухгалтерському обліку і звітності в Україні на підставі постанови КМУ (3 квітня 1993 р. № 250) про затвердження «Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні».
А.н. належать до особливого виду капітальних вкладень, які слід розглядати як умовну вартість об’єктів інтелектуальної власності, у т.ч. промислової власності, або як довгострокові вкладення. Цінність А.н. полягає в тому, що вони використовуються тривалий термін і приносять користувачу дохід. За своєю суттю А.н. виступають як засоби, які не мають фізичної форми, але мають матеріальну вартість. Для А.н. у фармації характерними є такі ознаки: відсутність матеріально-упредметненої (фізичної) форми; підпорядкованість цілям виробництва ЛП або управління ФП; можливість отримання доходу на сьогодні та в майбутньому; довгостроковість функціонування; наявність належним чином оформлених документів, які підтверджують існування самого актива і виключного права у ФП на результати інтелектуальної діяльності (патенти, свідоцтва, інші охоронні документи, торгові марки та ін.). Економічні вигоди від використання А.н. менш визначені, ніж вигоди від використання матеріальних активів. А.н. в цілях бухгалтерського обліку підлягають оцінці за первісною вартістю, амортизації та списанню. Їх можна купити чи продати шляхом передавання прав. Можливі операції з продажу стороннім організаціям ліцензій на право їх використання. Права, які враховуються у складі нематеріальних активів, істотно впливають на вартість підприємства, його фінансові результати. Завдання управління А.н. містять: виявлення, облік і правильне юридичне оформлення, головним чином, об’єктів інтелектуальної власності, а також уведення в господарський обіг та комерційне використання А.н.
Інтелектуальна власність може купуватися, надходити від засновників з урахуванням внеску в статутний капітал, безоплатно від юридичних та фізичних осіб або створюватися на підприємстві. Вилучення інтелектуальної власності зі складу А.н. ФП (організації) може відбуватися внаслідок таких операцій: реалізація, тобто продаж і передавання прав на підставі договору про перепоступання прав; списання у зв’язку з недоцільністю подальшого використання; списання внаслідок закінчення терміну дії прав; здійснення фінансових вкладень у статутні фонди інших організацій; безповоротної передачі іншим особам на підставі договору про перепаювання прав.
Святоцький О.Д. Інтелектуальна власність в Україні: Правові засади та практики. — К., 1999; Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами власності. — К., 1996; Яремчук С., Сова М. Нематеріальні активи: податковий та бухгалтерський облік. — Х., 1998.