АКТИНОМЕТРІЯ (грец. aktis — промінь + metria — вимірювання) — розділ геофізики, який вивчає перенесення і перетворення випромінювання на поверхні Землі, у гідросфері й атмосфері. А. займається також розробкою методів і засобів вимірювання радіації Землі в метеорології. Енергія процесів, що відбуваються в атмосфері й на Землі, визначається Сонцем. При проходженні сонячної радіації крізь атмосферу Землі у верхніх її шарах відбуваються хімічні реакції, іонізація, дисоціація молекул. Поглинання радіації, в основному озоном, водяною парою і поверхнею Землі, приводить до нагрівання атмосфери. У свою чергу Земля випромінює енергію в космос. Поглинання і відбивання енергії сонячного випромінювання атмосферою та земною поверхнею є кінцевою причиною появи різних кліматичних зон на Землі та зміни погоди. Тому основним завданням А. є якісне і кількісне дослідження прямої, розсіяної і відбитої сонячної радіації, радіації земної поверхні та атмосфери в довгохвильовому діапазоні, радіаційного балансу атмосфери та розробка приладів і методів вимірювання перетворень променевої енергії в атмосфері, гідросфері й на земній поверхні.
А. тісно пов’язана з оптикою атмосфери, радіоспектроскопією, геліофізикою. Результати теоретичних і експериментальних досліджень в А. широко використовують у кліматології, сільському господарстві, медицині, метеорології тощо.
Кондратьев К.Я. Актинометрия. — Л., 1965; Хргиан А.Х. Физика атмосферы. — Л., 1969.