АЛОПEЦІЯ (грец. alopecіa; син.: лат. calvіtіes — облисіння, плішивість) — патологічне випадіння волосся. Частіше спостерігається на волосяній частині голови і на обличчі (борода, брови, вії), рідше — в пахвових западинах, на лобку та інших ділянках шкіри. Причини виникнення А. різні. Виділяють кілька різновидів А. Вроджену А. відзначають рідко, при цьому може бути повна відсутність волосся (вроджена атрихія) або більше чи менше їх порідіння (вроджена гіпотрихія). Іноді вроджена атрихія (або гіпотрихія) буває сімейною й поєднується з іншими ектодермальними дефектами (нігтів, зубів тощо). Передчасна А., або пресенильна, розвивається на волосяній ділянці голови у чоловіків молодого й середнього віку; у жінок цей процес менше виражений і обмежується порідінням волосся. Випадіння волосся починається зазвичай поступово, з лобової і тім’яної ділянок, потім переходить на інші ділянки; зрештою волосся часто залишається тільки по краях волосяної ділянки шкіри голови. Нормальний рисунок шкіри згладжується, отвори фолікулів стають непомітними, шкіра витончується, стає гладкою, блискучою. При цій формі А. волосяний покрив зазвичай не відновлюється, однак іноді систематичне загальнозміцнювальне лікування може трохи сповільнити випадіння волосся; також слід виключити тісні головні убори. Себорейна А., що розвивається на фоні себореї, характеризується дифузійним порідінням волосся. Симптоматична А. може розвинутися внаслідок гострих інфекційних захворювань, пологів, операцій, при ендокринних розладах, анемії, кахексії, туберкульозі, сифілісі, лепрі, амілоїдозі, муцинозі, променевій хворобі та ін. У більшості випадків симптоматичної А. волосяний покрив через якийсь час цілком відновлюється. До симптоматичної А. відносять також випадіння волосся на ділянках шкіри, уражених запальним процесом (екзема, піодермія, грибкові захворювання та ін). Рубцева А. виникає на рубцево змінених ділянках шкіри при глибокій піодермії (фурункул, карбункул та ін.), глибокій трихофітії, системному червоному вовчаку, травмах тощо. Атрофічна А. — особливе захворювання шкіри волосяної ділянки голови (псевдопелада). Вона розвивається на місцях постійного тиску на окремі ділянки шкіри голови, покритої волоссям, напр. тимчасове облисіння потилиці в грудних дітей при постійному положенні тіла на спині або як результат постійного натягування волосся — травматична алопеція. Гніздова А. (син.: шароподібне облисіння; alopecіa areata). Найчастіше форма цього захворювання характеризується суцільним випадінням довгого волосся на різко обмежених ділянках шкіри; запальні явища і суб’єктивні відчуття відсутні. Для гніздової А. характерний раптовий початок, частіше у людей молодого віку. Втрачають волосся на різко обмежених ділянках шкіри округлих або овальних обрисів, у середньому 3–5 см у діаметрі. Уражаються переважно волосяна ділянка голови та ділянка бороди, рідше — брови і вії, шкіра пахвових западин і лобка. Етіологію гніздової А. остаточно не встановлено. Вона виникає під час або після сильної нервово-психічної травми, іноді після травматичного ушкодження голови або шиї; при порушеннях нейроендокринної системи, інфекційному ураженні шкіри різного походження (напр. хронічні осередки інфекції, особливо в порожнині рота, глотці, придаткових пазухах носа). Гніздова А. іноді поєднується з трофічними змінами нігтів, а також вітиліго.
Діагностування А. труднощів не викликає. Відсутність атрофічних змін шкіри дозволяє виключити псевдопеладу та рубцеві облисіння.
Прогноз у переважній більшості випадків alopecia areata сприятливий, особливо у дітей; волосяний покрив відновлюється цілком, при цьому нерідко спочатку росте слабкопігментоване волосся. При уродженій рубцевій, атрофічній і, в окремих випадках, тотальній А. відзначають стійку втрату волосяного покриву.
Основний принцип лікування — усунення осередків фокальної інфекції, лікування ендокринопатії. Для деяких хворих безсумнівною є ефективність застосування фурокумаринових препаратів у поєднанні з кортикостероїдними гормонами, седативними препаратами та УФ-опроміненням шкіри волосяної ділянки голови (еритемними дозами). Курси лікування тривають по 2 міс. У перервах між курсами (1,5–2 міс) рекомендуються вітаміни комплексу В, А і Е, препарати заліза і арсену. Призначають втирання в осередки ураження настойки стручкового перцю, екстракту настойки чилібухи або мазі сірчані з кортикостероїдами: 2,5% гідрокортизонову, 0,5% преднізолонову тощо, зрошення хлоретилом.
БМЭ. — М., 1975. — Т. 1; Руководство по медицине. Диагностика и терапия. В 2 т. / Под ред. Р. Беркоу, Э. Флетчера. — М., 1997. — Т. 2; Справочник практического врача / Ю.Е. Вельтищев, Ф.И. Комаров, С.М. Навашин и др. — М., 1992.