АЛОСТЕРИЧНА РЕГУЛЯЦІЯ (грец. allos — інший + stereos — твердий, міцний) — один із шляхів регуляції активності ферментів, що базується на ліганд-білкових взаємодіях. У ролі лігандів-регуляторів можуть бути як звичайні метаболіти, так і спеціальні регуляторні сполуки. А.р. зумовлена наявністю в значній кількості ферментів алостеричних центрів — регуляторних центрів, з якими взаємодіють сполуки, що не мають структурної подібності з субстратом. Взаємодія цих ефекторів з алостеричним центром спричиняє зміну конформації ферменту, яка зумовлює зміну його активності. Алостеричними ефекторами є різні сполуки — нуклеотиди, гормони, іони металів, амінокислоти. Більшість ферментів, що знаходяться на початку метаболічних шляхів, регулюються за допомогою А.р. Метаболічні процеси контролюються різними видами А.р., найпоширенішими серед яких є активація попередником і гальмування за типом негативного зворотного зв’язку. У першому випадку метаболіт, що є алостеричним ефектором, «вмикає» фермент, який каталізує перетворення даного метаболіту чи субстратів, що знаходяться далі в ланцюгу перетворень. Тобто перший метаболіт активує фермент, що каталізує останню стадію перетворення. Другий вид А.р. характерний для більшості анаболічних і катаболічних процесів. При цьому в анаболічних процесах кінцевий продукт синтезу пригнічує дію ферменту, що каталізує початкову стадію всього процесу (ретрогальмування). У катаболічних процесах, що є джерелом енергії для процесів життєдіяльності, активність першого ферменту контролюється сполуками, які визначають рівень енергетичного стану клітини — фосфатами, АТФ тощо.
Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Северин Е.С. Биохимия. — М., 2003.