АМІЛАЗИ (грец. ámylon — крохмаль) — ферменти класу гідролаз, які забезпечують гідроліз α-1,4-глікозидних зв’язків у молекулах полісахаридів — глікогену, крохмалю. А. належать до підкласу гідролаз глікозидів, що розривають зв’язки між залишками α-глюкопіранози шляхом приєднання за місцем розриву елементів води. Гідроліз глікозидних зв’язків може відбуватися у різних місцях полісахаридного ланцюга, внаслідок чого утворюються різні продукти гідролізу — глюкоза, олігосахариди, дисахариди. Виділяють 3 типи А.: a-амілаза — виявляють у тварин, рослин, у т.ч. в мікроорганізмах, у реакціях за її участю утворюються переважно декстрини; β-амілаза — типова для вищих рослин, каталізує утворення мальтози й високомолекулярних декстринів; глюкоамілаза — міститься в крові тварин, пліснявих грибах, бактеріях і каталізує утворення глюкози й декстринів. А. мають абсолютну групову субстратну специфічність, тобто забезпечують гідроліз різних субстратів, що мають однакову будову, складаються із залишків α-D-глюкопіранози, сполучених α-1,4-глікозидним зв’язком. Здебільшого гідроліз полісахаридів відбувається при одночасній участі різних А. Усі ферменти цього підкласу є металопротеїнами, містять іони Zn2+ і Са2+. До складу активних центрів входять залишки гістидину, тирозину, аспарагінової та глутамінової кислот. Фізіологічна роль А. у рослин полягає в мобілізації запасів полісахаридів у клітинах. У тварин і людини А. беруть участь у процесах травлення; містяться у слині й соку підшлункової залози.
Біологічний словник / За ред. К.М. Ситника, В.О. Топачевського. — К., 1986; Боєчко Ф.Ф., Боєчко Л.О. Основні біохімічні поняття, визначення і терміни. — К., 1993; Химическая энциклопедия. В 5 т. — М., 1988. — Т. 1.