АМПЕЛОТЕРАПІЯ (грец. ampelos — виноград + therapeia — лікування) — виноградолікування, використання свіжого винограду та виноградного соку для лікування різних захворювань, переважно хронічних. Є одним з методів дієтотерапії й застосовується за призначенням лікаря в комплексі з іншими видами лікування. Про дієтичні та терапевтичні властивості винограду писали в давнину Гіппократ, його учень Асклепіад і Пліній. У Росії питання А. вперше були викладені В.М. Дмитрієвим (1878). Науково-теоретичні основи А., підтверджені численними хімічними та фізіологічними дослідженнями, були підтверджені пізніше групою лікарів під керівництвом А. Дьяконова та впроваджені в практику санаторного лікування на Південному березі Криму. Виноград містить глюкозу, фруктозу та інші цукри, що легко засвоюються. Завдяки цим вуглеводам 1 кг ягід винограду (при цукристості 16–18%) забезпечує організм людини 700–900 ккал. При А. активізуються процеси обміну, особливо водно-сольового, посилюється робота нирок, швидше виводяться з організму токсичні продукти обміну речовин, посилюється моторна функція кишечнику, нормалізується секреторна функція шлунка, покращується апетит. Як дієтичний продукт, що має високу поживну цінність, можуть бути використані майже всі сорти винограду повної стиглості. А. застосовують на курортах Південного берега Криму, Грузії, Вірменії, Середньої Азії, Молдови. А. рекомендується при захворюваннях серця, бронхів, нирок, печінки. Виноград призначають при шлунково-кишкових захворюваннях, що супроводжуються атонічними та спастичними запорами; при подагрі, хронічних формах туберкульозу легенів, при виснаженні нервової системи, як загальнозміцнювальний засіб після тривалої хвороби. При А. необхідно обмежити вживання фруктів, а також не вживати сирих овочів, молока, жирної їжі, квасу, мінеральних вод, спиртних напоїв. При їх поєднаному вживанні посилюються процеси бродіння, що може викликати порушення функції кишечнику. Кількість винограду або виноградного соку, як і тривалість лікування, призначаються індивідуально. А. не застосовують при цукровому діабеті, ожирінні, виразковій хворобі шлунка, коліті, що супроводжується проносом, ентериті, ентероколіті, гострому плевриті, стоматиті, гінгівіті, глоситі, гострій фазі туберкульозу легенів. Ягоди винограду містять воду (80%), азотисті речовини (0,4–0,8%), цукри (16–26%), клітковину (0,6–0,8%), органічні кислоти (0,9–1,5%), пектинові речовини (0,2–0,6%), поліфенольні сполуки, аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, Р, РР, К, фолієву кислоту, солі K, Ca, Mg, Fe, Mn, Co. Виноград відрізняється значним вмістом фолієвої кислоти. При А. за добу можна отримати 2–3 добові норми фолієвої кислоти. Ягоди винограду містять три вітаміни, що мають пряме відношення до системи крові та кровотворення: фолієву кислоту, що посилює кровотворення; вітамін К, що позитивно впливає на згортальну систему крові; вітамін Р, що зміцнює стінки кровоносних судин. Гідроксикумарини, що входять до складу виноградної м’якоті, нормалізують процеси згортання крові. Виноград, особливо мускатних сортів, має фітонцидні властивості (він пригнічує розвиток кишечної палички та холерного вібріону). Лікування полягає у щоденному вживанні від 1 до 2 кг ягід без насіння у 3 прийоми за годину до їжі протягом 1–2 міс. Можна використовувати виноградний сік по склянці на прийом, доводячи разову дозу до 2 склянок.
БСЭ. — М., 1971. — Т. 5; Кузнецова В.Ю. Вивчення біололгічно активних речовин Vitis vinifera та створення на їх основі лікарських засобів — Х., 2006; Найдавніші ліки або ампелотерапія // Виноград и вино. — 1998. — № 2.