АМПЕРОМЕТРИЧНЕ ТИТРУВАННЯ — титриметричний варіант вольтамперометричного (полярографічного) методу кількісного аналізу, у якому кінцеву точку титрування (КТТ) знаходять за залежністю сили граничного дифузійного струму Іd електрохімічно активної речовини — деполяризатора при постійному значенні потенціалу індикаторного електрода від об’єму доданого титранту. Потенціал індикаторного електрода, при якому здійснюється титрування, вибирають за попередньо одержаною вольтамперограмою деполяризатора в межах ділянки досягнення граничного дифузійного струму. Тільки в цьому разі відзначають прямо пропорційну залежність між силою дифузійного струму і концентрацією. Деполяризатором може бути визначувана речовина і/або титрант, продукт їх взаємодії чи речовина-індикатор, додатково введена до електролізера, а отже, — одержувана крива титрування:
Іd = f(V),
де V — об’єм доданого титранту, може мати різноманітні форми, але завжди з двома чи більше прямолінійними ділянками. Зазвичай кінцеву точку титрування знаходять екстраполяцією кривої титрування на ділянці зміни її нахилу. При відсутності в розчині деполяризатора у колі перебігає фоновий струм, який у КТТ може не співпадати із залишковим струмом.
А.т. титрування зазвичай здійснюють з одним поляризованим індикаторним електродом у парі з електродом порівняння. Як поляризований індикаторний електрод використовують ртутний крапельний мікроелектрод, але частіше електроди з благородного металу — платини, срібла чи золота або вуглецеві обертальні мікроелектроди (графітові, пірографітові, скловугільні тощо). Можна використовувати і два поляризованих електроди, зазвичай платинові, з порівняно великою та однаковою площею поверхні (так зване біамперометричне титрування). На електроди подають напругу ∆Е, при якій вони деполяризуються до і/або за КТТ окисно-відновними парами: визначувана речовина (або титрант) — її окиснена або відновлена форма (або розчинник при відсутності деполяризатора). Індикаторний струм і може відрізнятися від граничного дифузійного. Вигляд кривої титрування залежить від значення ∆Е та від того, які компоненти окисно-відновної пари беруть участь в електродних процесах до та після КТТ (одним із цих компонентів може бути і матеріал електрода, напр. ртуть або срібло). Однак поблизу КТТ залежність Іd = f(V) завжди прямолінійна, і форма кривої титрування аналогічна відповідній кривій у разі А.т. з одним поляризованим електродом.
А.т. — високочутливий метод з нижньою межею визначуваних концентрацій 10–6–10–5 М. Його часто застосовують для визначення розчинності малорозчинних сполук, стехіометричних коефіцієнтів компонентів, які вступають в реакції комплексоутворення, окиснення-відновлення, кислотно-основної взаємодії, приєднання тощо. А.т. — перспективний метод фармацевтичного аналізу, який увійшов до ДФУ та багатьох фармакопей інших країн Європи. Його використовують для визначення малих (10–3–10–5 М) кількостей лікарських речовин при аналізі деяких лікарських сумішей. Напр. вміст фераміду в субстанції й таблетках визначають амперометрично на обертальному платиновому мікроелектроді (фон — 0,05 н сульфатна кислота, титрант — 0,02 н розчин дихромату). КТТ визначають за струмом окиснення феруму при напрузі 1,0 В (нормальний каломелевий електрод).
Сонгина О.А., Захаров В.А. Амперометрическое титрование. — М., 1979; Титриметрические методы анализа неводных растворов / Под ред. В.Д. Безуглого. — М., 1986.