АНАЛІЗ СЕКРЕТУ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ дозволяє характеризувати стан функціонування цього органа. Передміхурова залоза — орган, розташований навколо початкової частини чоловічого сечовипускного каналу, що виробляє секрет, який входить до складу сперми. Перед одержанням матеріалу ватяним тампоном, змоченим ізотонічним розчином хлориду натрію, обмивають голівку статевого члена та видаляють стікаючі виділення. Для отримання секрету передміхурову залозу пальпують зазвичай у колінно-ліктьовому положенні хворого. Процедура виконується після сечовипускання, а при наявності виділень з уретри — після її попереднього промивання ізотонічним розчином хлориду натрію. Тривалість масажу не повинна перевищувати 1 хв. Секрет, що виділяється з уретри, збирають у стерильну пробірку або на чисте предметне скло. Склад секрету об’єктивно відображає стан передміхурової залози. Крім його мікроскопічного та бактеріологічного досліджень, у деяких випадках проводять біохімічні аналізи складу. При мікроскопічному дослідженні нативних препаратів у висячій або роздавленій краплі у нормі виявляють велику кількість дрібних (1–2 мкм) ліпоїдних або лецитинових зерен (тілець), які є продуктом нормальної секреції передміхурової залози. Зерна складаються з лецитину або близьких до нього фосфоліпідів. Ці зерна густо покривають поле зору: в 1 мл секрету в чоловіків віком до 35–40 років їх міститься 5–10 млн і більше. Зменшення їх вмісту свідчить про зниження функції передміхурової залози та корелює з поширеністю її ураження. Набагато менше в секреті шаруватих (амілоїдних) тілець, які розчином Люголя попередньо забарвлюються у фіолетовий або синій колір. Вони складаються з фосфату кальцію та холестерину, але в них можуть бути також меланін, гемосидерин тощо, що пояснює варіанти забарвлення від сіруватого до темно-коричневого. Величина амілоїдних тілець — від декількох мікрометрів і більше. У великих тільцях добре видно їхню шарувату будову. До настання статевої зрілості цих тілець у секреті передміхурової залози небагато. З віком їх кількість поступово зростає. Але рідко виявляють більше одного-двох тілець у полі зору при збільшенні у 280 разів. Крім ліпоїдних зерен та амілоїдних тілець, у секреті зазвичай виявляється невелика кількість епітеліальних клітин, лейкоцитів та лімфоцитів. При збільшенні у 280 разів у нормі виявляється 5–10 лейкоцитів у полі зору. Лейкоцитарна формула секрету передміхурової залози приблизно відповідає складу клітин білої крові. У секреті, що одержують після масажу, присутні також одиничні або в невеликій кількості клітини з поверхневого, проміжного та базального шару епітелію вивідних протоків передміхурової залози. Клітини поверхневого шару досить великі, багатокутні, з маленьким піктонічним ядром і гомогенним хроматином. Клітини проміжного шару значно менші, мають кубічну або круглу форму, містять більше ядро та хроматин вираженої структури. Клітини базального шару ще менші, круглої форми з досить великим ядром.
Знання загальноклінічного дослідження секрету передміхурової залози має значення для клінічного провізора за умов встановлення закономірностей між фармакологічною дією, ефективністю та безпекою ЛП при створенні та впровадженні нових ліків для лікування хвороб передміхурової залози.
Бонев А. Уретриты. — София, 2000; Жуков В.И. Венерические болезни. — Рига, 1999; Ильин И.И. Негонококковые уретриты у мужчин.– 3-е изд. — М., 1991.