АНAМНЕЗ (грец. anamnesko — пригадувати) — сукупність відомостей про пацієнта і розвиток захворювання, що отримують при опитуванні самого хворого й осіб, які його знають, та використовують для встановлення діагнозу і прогнозу хвороби, а також вибору оптимальних методів лікування і профілактики. У деяких випадках при вивченні А. використовується документація. Опитування родичів і близьких хворого проводять при збиранні А. маленьких дітей, пацієнтів у дуже тяжкому чи непритомному стані, психічно хворих, глухонімих. Уміло зібраний А. допомагає правильно трактувати дані об’єктивного дослідження і скласти уявлення про локалізацію і характер патологічного процесу.
А. складають за певним планом. Спочатку збирають А. хвороби (anamnesis morbi), потім А. життя (anamnesis vitae). При складанні А. хвороби уточнюють скарги хворого, аналізують послідовність виникнення і взаємозв’язок окремих ознак хвороби, динаміку захворювання в цілому. Виявляють причинні фактори та ті, що зумовлюють розвиток захворювання. Дізнаються про раніше встановлений діагноз і проведене лікування. Вивчення динаміки хвороби включає відомості про стан здоров’я і працездатність пацієнта до захворювання, про тривалість хвороби і особливості початкового періоду, про послідовність виникнення різних проявів хвороби. Дізнаються, чи були періоди покращання або погіршення стану, чим вони пояснювались, як змінювалась працездатність. А. життя дає більш повне і загальне поняття про особливості організму, що дуже важливо при індивідуалізації лікування і профілактики загострень. А. життя можна збирати за такою схемою: перенесені захворювання, травми, операції; загальні біографічні дані за періодами життя; спадковість; сімейне життя; умови праці та побуту; шкідливі звички. Перенесені захворювання наводять у хронологічній послідовності, причому не можна обмежуватися лише з’ясуванням факту захворювання, потрібно уточнювати особливості перебігу, наявність ускладнень і схеми лікування в тих випадках, коли це тією чи іншою мірою мало впливати на особливості даного захворювання. Важливо знати, чи не хворів пацієнт на туберкульоз, чи не виявлено в нього злоякісної пухлини. Іноді хворий може заперечувати перенесені захворювання (напр. туберкульоз, сифіліс та ін.). Що стосується професії та можливого впливу умов праці на працездатність і здоров’я досліджуваного, інформацію отримують за такою схемою: трудовий процес і режим праці; фізичні, хімічні та бактеріологічні шкідливі чинники; санітарний стан і організація заходів щодо боротьби з професійними захворюваннями на місці роботи. Особливості сімейного життя хворого: з’ясовують стан здоров’я дружини (чоловіка) і дітей. Потрібні відомості про стан здоров’я батьків хворого і найближчих родичів, маючи на увазі спадкову схильність до тих чи інших захворювань. Аналіз даних слід проводити з урахуванням особливостей особи хворого, а достовірність їх оцінювати при зіставленні з даними фізикального, інструментального та лабораторного обстеження і медичною документацією.
Фармацевтическая опека / Под ред. В.П. Черных, И.А. Зупанца. — Х., 2003.