АНТИСЕПТИКА (грец. antі — проти + sеpsіs — зараження; син.: протигнильний метод) — комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на знищення чи зниження чисельності популяцій облігатно- та умовно-патогенних мікроорганізмів у патологічних утвореннях шкіри, м’яких тканин, слизових оболонок, серозних порожнин з метою лікування місцевих інфекцій та запобігання розвитку сепсису; іншими словами, будь-яка процедура, яка значною мірою зменшує бактеріальну флору шкіри, слизової оболонки чи іншого середовища. Походження терміну і розвиток методу А. багато в чому пов’язані з ім’ям Луї Пастера, який у 1863 р. довів, що процеси бродіння й гниття зумовлюються проникненням і життєдіяльністю мікроорганізмів. Переворот у хірургії зробив Лістер (J. Lіster). У своїй праці «О новом способе лечения переломов и гнойников с замечаниями о причинах нагноения» (1867) він виклав основні принципи А. Сьогодні А. є невід’ємною частиною хірургічного лікувального методу. Її розвиток зумовлений накопиченням знань не тільки в галузі хірургії, але й у таких галузях, як мікробіологія, фармакологія, фізика, хімія та ціла низка інших наук. Розрізняють такі види А.: механічна, фізична, хімічна, біологічна і змішана. Механічна А. заснована на механічному видаленні мікроорганізмів з рани чи з поверхні предметів (інструменти, руки персоналу), що контактують із тканинами рани. Первинна хірургічна обробка — один з найчастіше застосовуваних видів механічної А. Фізична А. припускає застосування методів, заснованих на фізичних явищах (тепло, світло, звукові хвилі, випромінювання, вологість повітря, температура, гігроскопічність), що створюють у рані несприятливі умови для розвитку бактерій, зменшують всмоктування мікробних токсинів і продуктів розпаду тканин. Хімічна А. включає застосування різних хімічних речовин із бактерицидною і/або бактеріостатичною дією (див. Антисептичні препарати). Загальна та місцева дія хімічних антисептиків повинна бути досить безпечною для макроорганізму і його клітин і згубною для мікробів. Антисептики широко використовують для обробки операційного поля і підготовки рук хірурга до операції, стерилізації хірургічного інструментарію і шовного матеріалу, поточної дезінфекції предметів догляду за хворими і дезінфекції приміщень. Біологічна А. — це цілий комплекс заходів, спрямованих на підвищення імунітету і посилення захисних властивостей макроорганізму (специфічні вакцини й імунні сироватки, анатоксини, імунні глобуліни, переливання крові й плазми крові та ін.), а також використання впливу одних організмів і продуктів їхньої життєдіяльності (антибіотиків, бактеріофагів і протеолітичних ферментів) проти інших (вірусів, грибів тощо). Змішана А. Для досягнення максимального ефекту доцільне одночасне використання декількох видів А. Класичним прикладом використання змішаної А. є тактика лікування ран. Первинна хірургічна обробка (механічна А.) доповнюється промиванням й обробкою тканин навколо рани антисептиками (хімічна А.) з подальшим уведенням сироватки, застосуванням антибіотиків (біологічна А.), а завершується перев’язуванням рани і застосуванням фізіотерапевтичних процедур (фізична А.).
Залежно від методу застосування антисептичних препаратів розрізняють А. місцеву і загальну. Місцева А. підрозділяється на поверхневу і глибоку. При першій — препарат використовується у вигляді присипок, мазей, аплікацій, промивання ран і порожнин; при другій — препарат ін’єкується у тканини ділянки рани чи запального вогнища (обколювання, блокади). Під загальною А. розуміють насичення організму антисептиком (антибіотики, сульфаніламіди та ін.), що надходить у вогнище інфекції з кров’ю або впливає на мікрофлору, що міститься у крові. Застосовуючи той чи інший вид А., варто враховувати, що вони в деяких випадках можуть виявитися небезпечними, викликаючи інтоксикацію (хімічна А.), ушкодження життєво важливих анатомічних утворень (механічна А.), фотодерматити (фізична А.), алергічний шок, дисбактеріоз, кандидомікози (біологічна А.).
Існує також термін «фізіологічна А.» (автоантисептика), коли сам організм вилучає мікроорганізми із свого середовища.
БМЭ, Т. 2; Энциклопедический словарь медицинских терминов: В 3 т. / Гл. ред. Б.В. Петровский. — М., 1984. — Т. 3; Большой энциклопедический словарь. — М., 1997; Красильников А.П. Справочник по антисептике. — Минск, 1995; Петров С.В. Общая хирургия. — СПб, 2001.